Page 130 - 6816

Ідея рівності має ще один аспект: рівність результатів, яка
дістала назву «справедливий розподіл». Осмислюючи це поняття,
М. Фрідман висновує, що його зміст визначити надзвичайно
складно [594, с. 79]. Це твердження, на його думку, своїм джерелом

має гасло К. Маркса «Від кожного за здібностями, кожному за
потребами». Основна проблема в реалізації цього гасла: хто
визначатиме, що справедливо, а що ні? Об’єктивне визначення

«справедливої частки» може бути лише за умови комуністичної
«зрівнялівки». За такого підходу виникає питання: «Якщо всі
отримуватимуть порівну, то як тоді заохочувати людину до праці»?
А тому критика лібералами тези про «справедливий розподіл» має

сенс. Отже, рівність за результатами не може бути принципом
суспільного буття.

Позитивом у роздумах М. Фрідмана є також те, що ідею
свободи він аналізував у єдності з принципами рівності та
справедливості. Ідея свободи, формальної рівності й вільної
конкуренції постають у лібералів принципами суспільного буття.

Ліберальне розуміння свободи має суттєвий недолік: її трактують із
позиції соціально-економічної й політичної необхідності, тобто
тлумачення охоплює лише її зовнішні аспекти.

Ф. Гаєк, як і М. Фрідман, уважає, що людська спільнота може
існувати лише тоді, коли принципи суспільного буття визнає
більшість людей, і тоді вони стають легітимними [117, с. 117–118].
У лібералізмі свобода є своєрідним символом віри. На відміну від

І. Канта, Ґ. Геґеля, М. Бердяєва, Ф. Гаєк уважав, що свобода – це не
сутність людини, а витвір цивілізації. Учений цінує також і
внутрішню свободу людини, про яку писали І. Кант, Й. Фіхте,

Ґ. Геґель, і називає її метафізичною [117, с. 23, 61], але, на жаль,
у його концепції це не знайшло відбиття. Для збереження ідеалу
рівності, уважає учений, треба звільнитися від спотвореного
уявлення про реальну рівність, а також від уявлення, що люди рівні

за їхніми духовними якостями. Ф. Гаєк визнає лише рівність перед
законом, єдині норми соціальної поведінки й рівність у гідності.
Лише таке розуміння рівності приводить до свободи [117, с. 91–93].

До свободи й рівності як принципів модерного життя Ф. Гаєк
додає ще справедливість, яку трактує в такому самому контексті, як
і свободу. Справедливість має «обмежувати навмисний вплив

однієї людини на іншу» [117, с. 105]. Учений розуміє, що в умовах
демократичного суспільства, коли кількість охочих бути

130