Page 123 - 6816

персоналістична філософія. З цього приводу він писав: «Усі люди
рівні перед Богом та покликані до вічного життя в Царстві Божому.
Цим ніскільки не заперечується глибока нерівність людей у дарах
та якостях <…> Але рівність особистостей є рівність ієрархічна, є

рівність різноманітних, не рівних за своїми якостями істот»
[50, с. 134]. (Зв’язок ідеї особистості з принципом духовної ієрархії
докладно досліджено в статті «Ідея особистості в контексті принципів
духовної ієрархії і рівності» [472]). Філософ наголошував, що

соціальний статус не має визначати значущість людини, бо «це є
спотворення істинної ієрархії», істинну ієрархію повинні визначати
«реальні людські якості» [50, с. 134]. Припускаємо, що ці
твердження мають витоки у фундаментальному висновкові

Г. Сковороди про нерівну рівність [509, с. 435–437]. На основі цих
сутнісних зв’язків між філософськими поглядами М. Бердяєва та

Г. Сковороди зазначимо, що персоналістична філософія
М. Бердяєва своїми джерелами має українську традицію, а тому
стверджуємо: за своїми духовними витоками та змістом мислення
він є українським філософом.

На відміну від інших філософів, М. Бердяєв усвідомив
діалектичний зв’язок між ієрархією й рівністю: у людському
суспільстві відбувається одвічна боротьба між ієрархічним началом

і рівністю [58, с. 490–491]. Обґрунтування своїх висновків філософ
знаходить у грецькій міфології: в ідеї аполонічного (ієрархічного) й
діонісійського (хаотичного) начал. У розумінні проблеми
ієрархії / рівності М. Бердяєв піднявся на якісно новий рівень – це

не лише проблема соціально-економічна чи політична, але й
проблема структури свідомості, тобто між зовнішньою ієрархією і
внутрішньою є органічний зв’язок, який до сьогодні неосмислений.

Для того, щоб людина не була залежною від соціальних обставин,
їй треба повернути духовну свободу. Марксизм хотів зробити
людину вільною, але не усвідомив, що спочатку слід допомогти їй
стати духовно вільною. З цього приводу М. Бердяєв писав, що

економічне рабство, безсумнівно, означає відчуження людської
сутності й перетворення людини на річ, проте визволення людини

потребує повернути їй духовну свободу, людина мусить усвідомити
себе вільною й духовною істотою [55, с. 35–36]. Отож проблема
нерівності вирішується не в соціально-економічній сфері, як це
стверджувала марксистська філософія, а у сфері духу.

123