Page 119 - 6816

духовної гостроти. Соціально-філософська думка того часу
зосередила свою увагу на розв’язанні проблеми справедливості, що,
як вважали, можливо було здійснити на основі соціалістичного
розуміння ідеї рівності.

Марксистська філософія у вирішенні проблем суспільного
буття віддала пріоритет рівності, припускаючи, що це створить
передумови для розв’язання всіх інших проблем. Жовтневий

переворот у Росії в 1917 р. наочно продемонстрував абсурдність
такого шляху. Тому у 20–50-х рр. ХХ ст. навколо принципів
духовної ієрархії / рівності відбувалася активна світоглядна
боротьба: саме він лежав в основі багатьох філософських і

психологічних концепцій людини О. Лазурського, Е. Фромма,
М. Шелера. Принцип ієрархії проникає в онтологію. Німецький

філософ, основоположник критичної онтології Н. Гартман
(1882–1950) доходить висновку, що буття ієрархічне [120; 122], а
М. Гайдеґґер поняття ієрархії пов’язав із поняттям структурності
[605, с. 63–66].

Погляди на принцип духовної ієрархії узагальнено в теорії
цінностей Н. Гартмана, що поставило на порядок денний проблему
класифікації цінностей. У вирішенні цих проблем філософ спирався

на досягнення М. Шелера й виділив такі критерії цінностей.
Перший: залежність від часу. Цінність тим вища, чим менше вона
залежить від часу. За цим критерієм філософ віддає пріоритет
духовним цінностям, оскільки вони перебувають за межами будь-

якої кон’юнктури й обставин. Другий: характер впливу на людську
спільноту. Духовні цінності об’єднують людей і не підлягають
поділу на частини, натомість матеріальні роз’єднують, їх можна

розподілити за тим чи тим принципом, який не може всіх
задовольнити. Третій: характер задоволення від цінності.
Матеріальні цінності несуть із собою чуттєві, тілесні задоволення й
мають тимчасовий характер, тоді як духовні викликають вищі

задоволення й залишаються в душі людини на тривалий час
[123, с. 297–298]. Варто погодитися з Н. Гартманом, що людині не
під силу відмінити принцип духовної ієрархії. Серед цінностей

філософ віддав перевагу моральним і в дусі Канта вважав, що вони
мають безумовне значення [123, с. 293]. Парадокс у дослідженні
Н. Гартмана полягає в тому, що, говорячи про ієрархію цінностей,

філософ не пов’язав їх із певними типами людини, хоча виділив
цінності особистісного буття. Останні приховані в мислителя під

119