Page 118 - 6816

справедливість першою та справжньою засадою усіх чеснот:
«Справедливість – перша й найсуттєвіша кардинальна чеснота»
[652, с. 220]. Отож справедливість в А. Шопенгауера є підставою
вирішення проблеми духовної ієрархії / рівності.

Позиція Ф. Ніцше (1844–1900) щодо справедливості інша, ніж
в А. Шопенгауера. Якщо останній пов’язував її зі співчуттям, то
Ф. Ніцше її витоки вбачав у процесах обміну й самозбереження

[394, с. 91–92] і досліджував її в різних контекстах: поєднуючи з
економічним і політичним життям [394, с. 323–324], любов’ю
[394, с. 83], релігією [394, с. 217]. Філософ визнавав справедливість
необхідною умовою суспільного життя й виділив

винагороджувальну та каральну справедливість [394, с. 105]. Він
критикував розв’язання проблеми справедливості на основі ідей

соціалізму. На його думку, вимога рівності в соціалістичній ідеї
випливає не з потреби справедливості, а із заздрощів.
Кардинальний шлях до подолання несправедливості філософ
убачав не в насильницькому перерозподілі матеріальних благ з

позиції рівної рівності, а в поступовому розвитку свідомості й
ослабленні інстинкту насильства [394, с. 324].
Ф. Ніцше усвідомлював, що людині важко бути справедливою,

оскільки вона поєднує в собі творця й створіння, а тому є
нелогічною. «Ми в основі своїй є нелогічними, а тому й
несправедливими істотами <…> ось одна з найбільших і
найнерозв’язніших дисгармоній існування» [394, с. 50]. Причину

нелогічності філософ убачав у тому, що найрозумніші не завжди
спроможні відокремити свої духовні потреби від власної природи
[394, с. 48–49]. Дотримуватись справедливості здатен лише геній.

На цих підставах Ф. Ніцше вводить поняття «геніальність
справедливості». Справедливість генія полягає в тому, що він не
дозволяє осліпити себе спотвореними судженнями й діє відповідно
до ідеї належного, досліджуючи будь-яке явище без пристрастей,

оскільки вони роблять людину нездатною до справедливості
[394, с. 399]. Урешті-решт, філософ пов’язав справедливість із
високою духовністю [394, с. 113]. Отож витоки роздумів Ф. Ніцше

щодо справедливості перебувають у філософії І. Канта.
Недолік досліджень Ф. Ніцше щодо принципів свободи,
духовної ієрархії, рівності та справедливості полягав у тому, що

вони мали фрагментарний характер. Це можна поясняти тим, що ці
проблеми в той період ще не набули соціально-політичної й

118