Page 114 - 6816
P. 114

Незважаючи  на  те,  що  сьогодні  відбувається  активне
            переосмислення  ідей  епохи  модерну,  є  об’єктивна  потреба  їх
            додаткового  аналізу  з  позиції  первоначал  суспільного  буття.
            Французька  революція  започаткувала  нові  принципи  суспільного

            буття,  які  знайшли  відображення  у  творчості  Л. А. Сен-Жюста.  У
            філософсько-політичному трактаті «Дух Революції та Конституції у
            Франції»  (1791)  знаходимо  прямий  зв’язок  модерних  основ  буття

            (Свобода.  Рівність.  Братерство)  з  ідеєю  блага  Платона.  На  думку
            Л. А. Сен-Жюста,  закони,  що  мають  прийти  замість  монархічної
            волі, – це практична реалізація ідеї блага. «Закони і сам Бог – це не
            влада,  але  лише  концепція  того,  що  є  благо»  [500,  с. 193].  Ідею

            блага  Л. А. Сен-Жюст  трактує  як  гармонію  між  діями  та
            протидіями,  як  те,  що  має  спонукати  законодавців  до  діяльності.

            Законодавці  повинні  «безперестанку  ставити  питання  про  спільне
            благо, пов’язувати з ним усе, підпорядковувати йому всі свої слова
            й  дії»  [502,  с. 291].  Отож  Л. А. Сен-Жюсту  була  зрозуміла  істина
            суспільного  буття:  якщо  питання  про  спільне  благо  не  є

            спонуканням до діяльності, то кожен починає діяти відповідно до
            власної вигоди.
                  Проаналізуємо за першоджерелами зміст ідеї рівності, оскільки

            до  сьогодні  її  розуміють  доволі  спрощено.  Так,  французька
            революція  скасувала  принцип  духовної  ієрархії,  який  знайшов
            соціальне  втілення,  але  не  скасувала  відмінностей  у  чеснотах  і
            талантах.  Л. А. Сен-Жюст  цитує  ст. 6  «Декларації  прав  людини  і

            громадянина» (1789): «Немає іншої відмінності між людьми, крім
            відмінності  в  чеснотах  і  талантах  (курсив  наш.  –  В. С.)»
            [500,  с. 196].  Отже,  Л. А. Сен-Жюст  і  Декларація  не  визнали

            аргументів  Н. Мак’явеллі  про однаковість  людей  [343,  с. 391],
            філософських  висновків  К. Гельвеція  про  інтелектуальну  рівність
            людей  [134,  с. 62–63],  отож  відстоювали  позицію,  що  люди
            відрізняються           своїми        здібностями.          Спостерігаємо           суттєві

            суперечності між трактуванням рівності в Декларації і тим, що до
            сьогодні панує в суспільній і навіть філософській свідомості.
                  Л. А. Сен-Жюст першим поєднав принципи свободи, рівності й

            справедливості й сказав, що вони мають бути змістом Конституції.
            «Свобода,  рівність  і  справедливість  –  необхідні  начала  того,  що
            <…>  всі  угоди  покояться  на  них...»  [500,  с.  201].  Отож  діяч

            французької революції розумів, що принципи свободи й рівності не
            можна  абсолютизувати,  вони  мають  бути  гармонізовані  з


                                                         114
   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118   119