Page 115 - 6816

принципом справедливості. Незважаючи на те, що Л. А. Сен-Жюст
проголосив свободу, рівність і справедливість принципами
суспільного буття, він не заперечував роль моралі, а також
зазначав, що людина має підпорядковувати свої приватні інтереси й

вигоду суспільному інтересу [501, с. 253; 502, с. 277]. Моральні
норми є гарантією того, що принципи свободи, рівності та
справедливості будуть дійсно підґрунтям суспільного буття.

І. Кант успадкував надбання французької революції щодо
принципів свободи, рівності й справедливості. Філософ аналізував
проблему рівності як у моральному, так і в політичному
контекстах. Люди рівні з погляду категоричного імперативу, тобто

до кожного слід ставитися як до мети, а не як до засобу. У
політичному контексті проблему рівності філософ досліджував

разом зі свободою й доводив, що на основі цих принципів має
підтримуватися взаєморозуміння в суспільстві [239, с. 296].
Німецький філософ залишив фундаментальні роздуми щодо ідеї
свободи. І. Кант стояв на позиції, що це поняття не емпіричне, а

пов’язане, з одного боку, з ідеєю розуму, а з іншого – з моральним
законом [236, с. 300–301, 394]. Філософ докладно досліджує
практичний і трансцендентний аспекти свободи. Практичний

аспект свободи – це коли людина діє відповідно до природної
необхідності, натомість трансцендентна свобода – це незалежність
від емпірії життя, природи взагалі [243, с. 168–169]. Саме цей
різновид свободи філософ пов’язав з моральним законом [236,

с. 425]. Отож підставою свободи є розум і моральний закон.
Виходячи з цих роздумів, можемо стверджувати, що людина, яка
спирається на здоровий глузд, перебуває під впливом законів

природи (необхідності), а тому не може бути вільною. Філософ
усвідомлював, що його трактування свободи суперечить
повсякденним уявленням. І. Кант розумів, що людина як тілесна
істота потрапляє в залежність від природних потреб, проте вона є

вільною й мусить діяти відповідно до вимог розуму та законів
моралі. Цю суперечність пересічна людина розв’язати не здатна, а
тому потрапляє в залежність від природи й соціуму. Людина,

керована розумом, ці суперечності долає, оскільки здатна керувати
своєю природою й не дозволяє їй впливати на моральні максими.
Розуміючи складність проблеми свободи, І. Кант ставить

запитання: як можлива свобода? І сам дає відповідь – це
усвідомлення морального закону [241, с. 366]. Поняття свободи,

115