Page 108 - 6816
P. 108

матеріального  і  висуває  принцип  раціонального  обґрунтування
            перспектив розвитку [441, с. 16], хоча не розкриває його зміст.
                  Відродженню духовного в пострадянській дійсності значну увагу
            приділив  український  філософ  і  дисидент  В. Лісовий  (1937–2012).

            Філософ  трактує  дух  як  «єдність  добра,  краси,  розуму  <…>,  яку  не
            можна  схопити  в  розумових  визначеннях,  але  яку  розуміють  як
            джерело всіх витворів культури» [323, c. 24]. Дух є джерело звільнення

            людської душі від будь-яких оман, зокрема оман сліпої віри.
                  Знаний  український  філософ  С. Кримський,  осмислюючи  на
            порозі  третього  тисячоліття  його  виклики,  висновує,  що  ХХ ст.
            опинилося в стані хаосу, створеного посередністю, а тому людство

            зіткнулося  з  «феноменом  абсолютної  помилки»  (курсив  наш.  –
            В. С.) [281, с. 3]. На нашу думку, ця помилка виявляє себе в тому,

            що  людство,  з одного  боку,  на  основі  матеріалістичних  установок
            намагається подолати стан кризи,  а з іншого, суб’єктом діяльності
            продовжує залишатися посередня людина, яка в принципі не здатна
            розв’язати  проблему.  Шукаючи  вихід  зі  стану  антрополого-

            глобальної  катастрофи,  С. Кримський  пропонує  людині  звертатися
            до ідей, що «пройшли випробування всією всесвітньою історією (на
            зразок ідеї нації чи Декалогу)», які органічно пов’язує з духовністю

            й особистістю [281, с. 8–9]. Щодо української ситуації орієнтація на
            пріоритет  духовного  надзвичайно  актуальна,  оскільки  передбачає
            пріоритет  особистостей,  здатних  бути  спонукуваними  інтересом
            суспільства  як  цілісного  організму.  З  цього  приводу  С. Кримський

            зазначив: «Жодна країна в жодну епоху не виходила з кризи завдяки
            виключно  економічним  обставинам.  Адже  в  основі  економічної
            діяльності  лежить  певна  психокультура,  що  потребує  відповіді  на

            питання:  для  чого  заробляти  гроші?  Усвідомлення  такої
            психокультури  як  чинника  діяльності  й  окреслює  антикризовий
            вектор духовності, вказує орієнтири до берега спасіння» [281, с. 7].
            Кожна        соціально-політична             руїна      закінчується         пріоритетом

            духовного. В умовах антрополого-глобальної катастрофи пріоритету
            духовного немає альтернативи. Змінити пріоритет матеріального на
            пріоритет  духовного  –  означає  подолати  панівне  положення  в

            суспільстві  людини  маси.  (З  окресленими  проблемами  можна  додатково
            ознайомитися в статті: Сабадуха В. О. «Пріоритет духовного над матеріальним
            як онтологічна засада життєдіяльності людини і суспільства» [481]).
                  На  необхідності  зміни  світоглядних  засад  буття  людства
            сьогодні  наполягає  С. Бистрицький  зауважуючи,  що  «остання



                                                         108
   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113