Page 126 - 68
P. 126

Теоретична механіка

                                  Формула  (2.16)  визначає  величину  вектора  пришвид-
                            шення  точки, рух якої задано в полярних координатах, тобто
                            визначається рівняннями (2.14).
                                  Із формули (2.16) видно, що пришвидшення точки в по-
                            лярній системі координат дорівнює сумі двох взаємно перпен-
                                                                
                            дикулярних векторів:  a    r    r   2  r  – радіальної складової і
                                                   r            0
                             a     r   2   r    – трансверсальної складової. Напрями век-
                                              0
                              
                                   
                                        
                            торів  a   і  a  визначаються так само, як і напрями векторів
                                          
                                    r
                            швидкості,  і  залежать  від  знаків  алгебраїчних  величин
                                                                            
                                                                      
                                       2
                             a  r   r      і  a     r      r 2  .  Вектори  a   і  a   для  випадку
                              r
                                                                             
                                             
                                                                       r
                             a r    0  і  a     0 показані на рис. 90.
                                         § 39 Натуральна система координат
                                  На просторовій кривій  AB , яка є траєкторією руху точки,
                            розглянемо два близькі положення точки  K    i K  (рис. 91, а).
                                                                             1
                                  Проведемо  в  цих  точках  дотичні  до  кривої,  орти  яких
                                                                                
                                                    
                                                        
                            позначимо відповідно   і  . Перенесемо вектор   паралель-
                                                         1                      1
                            но самому собі в точку  K  і через вектори    і    проведемо
                                                                                1
                            площину. Граничне положення цієї площини при наближенні
                            точки  K  до точки  K  називається стичною площиною (пло-
                                                                                           
                                     1
                            щина  І).  Через  точку  K ,  перпендикулярну  до  дотичної   ,
                            проведемо площину, яка називається нормальною площиною
                            (площина ІІ на рис. 91, а). Очевидно, що будь-яка пряма, про-
                            ведена в цій площині через точку  K , буде перпендикулярна
                                
                            до  , тобто буде нормаллю кривої.
                                  Ліня перетину стичної і нормальної площин називається
                            головною нормаллю кривої. Площина, проведена через точку
                             K  перпендикулярно до головної нормалі, називається спрям-
                            ною  площиною  (площина  ІІІ  на  рис.  91,  а).  Лінія  перетину
                            спрямної і нормальної площин називається бінормаллю кри-
                            вої. Стична, нормальна і спрямна площини утворюють нату-
                            ральний тригранник.




                            126
   121   122   123   124   125   126   127   128   129   130   131