Page 68 - 6792

P (U) = P(Uu) = 1-F (u). (2.12)
3. Задають рівень вагомості критерію  такий, що Р(U ) = 
дуже мале, тобто ймовірність отримати розходження більше U 
настільки мала, що таку подію можна вважати практично
неможливою.
U  – називається границею вагомості.
4. Роблять висновок щодо гіпотези про узгодження
теоретичних і емпіричних розподілів:
а) якщо U e ≤ U , то гіпотезу приймають;
U e – експериментальне значення.
б) якщо U e  U  – гіпотезу не приймають:
Здебільшого  призначають рівним 0,10; 0,01; 0,05.
Четвертий етап можна змінити так: задаємося  і якщо P
(U е)≥ P (U α)=α – гіпотезу приймають, якщо Р (U e)   – гіпотезу
не приймають.
Задаючи рівень значимості , ми визначаємо область
прийняття гіпотези і область відхилення гіпотези. Зменшуючи ,
ми розширюємо область прийняття гіпотези, тим самим
допускаємо можливість прийняття хибної гіпотези.
Хибна гіпотеза – це гіпотеза про те, що закон розподілу
узгоджується з теоретичним законом передбаченого типу, що
пропонується в той час як насправді цей закон не являється
істинним законом розподілу генеральної сукупності.
Прийматимемо рішення неправильне, тобто відхилятимемо
гіпотезу, як насправді генеральна сукупність описується цим
теоретичним законом.
Значення 1-α = γ – називають довірчою ймовірністю. Значення
γ вказує, що з ймовірністю рівною γ правильна гіпотеза буде
прийнятною. Так, якщо  = 0,01, тоді в 99 % випадків (в
середньому) будемо приймати правильне рішення і в 1 %
випадків (за результатами обробки однієї вибірки із ста вибірок
одинакового обсягу взятих із однієї і тієї ж генеральної
сукупності), прийматимемо неправильне рішення.
Отож збільшуючи , звужуємо область прийняття гіпотези,
тим самим збільшуючи ймовірність вибракування правильної
гіпотези.

68