Page 85 - 6783

6) будь-яка нова ідея, аби здобути право на життя, має спертися на

ініціативну меншість, що вживає «творче насильство» для суспільного
поступу. Висловлюючмсь про основну причину всіх історичних бід
українців, Д. Донцов, зазначає, що вона полягає не в географічному

розташуванні України, не у власне національній свідомості широких
мас, а у виродженні державотворчого елемента, відсутності власної
провідної верстви, яку він називає по-різному: аристократією,
провідною верствою, ініціативною меншістю, правлячою кастою,

«луччими людьми».
Свій націоналізм Д. Донцов протиставляв лібералізму
М.Драгоманова. Всі вищенаведені вимоги українцям необхідно було, як

вважав Д. Донцов, виконувати, щоб усвідомити себе нацією, яка здатна
боротися і вибороти свою власну державу.
Тоді як у В. Липинського основним було здобуття своєї власної

держави як ґрунту, на якому тільки і може розвиватись національне
самоусвідомлення, для Д. Донцова першочерговим було плекання свого
«національного Я», виховання націоналістичного світогляду, а вже на

цій базі – здобуття держави. Д. Донцов завжди рішуче заперечував ідею
федералізму.
Якщо М. Міхновського вважають засновником українського
націоналістичного руху, Д. Донцова – його головним ідеологом, то

Миколу Сціборського – автором політичної доктрини цього
націоналізму.
Один із чільних лідерів Організації українських націоналістів

(ОУН.) М. Сціборський у праці «Націократія» (1935), піддавши гострій
критиці демократію, соціалізм і монархізм, запропонував натомість
альтернативну державну форму – націократію. За його визначенням,
остання – це «режим панування нації у власній державі, що

здійснюється владою всіх соціально корисних верств, об’єднаних
відповідно до їхніх суспільно-продукційних функцій – у

представницьких органах державного управління».
Обстоюючи гасло «держава вище партій і класів», М. Сціборський
заперечував право участі політичних партій в управлінні державою та
розглядав диктатуру як оптимальний спосіб здійснення державної влади

на час національної революції. В час революції або перехідного періоду
опорою режиму мала стати революційна націоналістична організація,
що перебрала б до свої рук диктаторські функції.

Після певного періоду диктатури та стабілізування національної
державності в Україні має встановитися республіканський лад, за якою

85