Page 90 - 6783

матеріалів: рукописних журналів, заборонених віршів і публіцистики

тощо.
Рух 60-70 років поповнювався також релігійними дисидентами –
вірянами заборонених конфесій, євреями, що прагнули виїзду за

кордон, кримськими татарами, що домагалися повернення на свої землі.
Поширеною формою протесту були на той час і відкриті публічні
заяви та звернення – акції протесту на захист заарештованих
товаришів, вимоги виконання державних законів і Конституції, листи й

звернення до керівних органів влади.
Важливим аспектом мислення дисидентів, які становили рух
протесту в Україні 60–70-х років, було його правове забарвлення. Всі

твори, діяння, звернення дисидентів об’єднані ідеєю влади закону, тому
їх нерідко називають правозахисниками. У своїй творчій і практичній
діяльності вони протистояли конформізму, беззаконню, сваволі,

порушенню прав і свобод людини, а також обстоювали принципи
відкритого суспільства, демократії, гласності, ненасильницькі форми
захисту прав людини та ідеали правової держави і громадянського

суспільства, самоцінності особистості.
Надвлі українська суспільно-політична думка за умов
підрадянського статусу України знайшла свій вияв, зокрема у:
мінімальних національних домаганнях Спілки письменників України

другої половини 80-х років; політичних прагненнях Української
Гельсінської спілки (1988–1990) до конфедерації республік СРСР , а
згодом до їхньої повної самостійності, загальнодемократичних та

національних вимогах нетрадиційних громадянських об’єднань,
новостворених політичних партій; прийняття Декларації про державний
суверенітет України 1990 р. та проголошення Акту про незалежність
України 1991 року.

Потрібно зазначити, що у роки радянського політичного режиму,
панування марксистсько-ленінської ідеології політична думка в Україні

фактично не просунулася вперед порівняно з ідеями та думками,
висловленими її найвидатнішими представниками в дореволюційні часи
та в еміграції. Політичну науку в СРСР репрезентувало таке
вузькласове і догматичне вчення як науковий комунізм, основною

функцією якого стала виправдально-захисна. Тому, здобувши
незалежність, Україна вимушена була починати фактично з азів
політичної науки, без якої неможливий демократичний розвиток жодної

держави.

90