Page 83 - 6783

політичний режим України, тим більше, як вважав В.Винниченко, він

сприятиме національному відродженню українського народу. А
найповніше відродженню української нації, за В. Винниченком,
сприятиме режим національно-української радянської соціалістичної

влади.
Потрібно зазначити, що націонал-комуністичні ідеї набули «другого
дихання» на ранньому етапі дисидентського руху в Україні (60-і роки).
Їх обстоювали тоді І. Дзюба, Л. Плющ, М. Руденко, ін. Націонал-

комунізмом був пройнятий один із перших програмних документів
українського дисиденства – праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи
русифікація?» (1965), в якій викривалися відхилення радянської

національної політики в Україні від ленінських принципів і закликалося
відновити ці принципи. Надалі націонал-комуністичні ідеї поширення
не набули.

Модерним напрямом української політичної думки та ідеологічною
підставою організованого (чинного) націоналістичного руху став
інтегральний націоналізм у 20-ті роки, який у своїй еволюції пройшов

три стадії:
1) ранню (романтичну), пов’язану майже виключно з ім’ям
М.Міхновського (1873–1924);
2) класичну (власне інтегральну), яку уособлювали Д. Донцов

(1883–1973), М. Сціборський (1897–1941), С. Бандера (1906–1959),
Я.Стецько (1912–1986);
3) сучасну, що не має виразного ідеологічного обличчя і

уособлюється діяльністю таких політичних угрупувань як КУН,
ОУН(м), ОУН (б), ДСУ, УНА–УНСО, що так чи інакше намагаються
ревізувати ідеологічні постулати своїх попередників.
Романтичний націоналізм М. Міхновського («Самостійна Україна»,

1900; «10 заповідей УНП», 1906) виник у формі соціал-самостійництва
(суміш незалежницьких ідей і віри у соціалістичний ідеал як єдино

можливий для України), яке не набуло поширення в самому
націоналістичному русі, а було частково запозичене українським
націонал-комунізмом. Його основні моменти:
 Росія – запеклий ворог України, тому необхідно вести

безкомпромісну боротьбу з нею;
 головна вада українського визвольного руху – «брак націоналізму

серед широкого загалу»;
 завдання-мінімум: повернення до умов Переяславської угоди
1654 р., яку не було можливості реалізувати ;

83