Page 88 - 6783

нації» (1922), «Політичне право» (курс лекцій), «Держава і політичне

право» (1924).
Автор виходив з того, що в розумінні нації існують два основні
підходи: атомістичний і психологічний. За першого підходу нації не

притаманна вища, об’єднувальна її цілісність, і вона не існує як
правовий суб’єкт. На основі ж психологічного підходу
В.Старосольський стверджує, що нація є витвором психології, а не
раціонального мислення. Тому інтерес для неї має інше значення, ніж

для доцільно утворених спілок.
Джерелом існування нації, її життєдайною енергією є прагнення до
політичної самостійності, яке історично проявляється як боротьба за

власну державу. Рушійними силами цієї боротьби є не тільки
національні, але й класові інтереси.
Поняття держави, в розумінні В. Старосольського, тісно пов’язане з

пануванням, що існує у двох формах: поневолення одного класу іншим і
однією нацією іншої. Відповідно існують дві форми визвольної
боротьби – соціальна й національна. Національна ідея у мислителя

завжди була пов’язана з синтезом національного і соціального
визволення. Широкі маси народу, які брали участь у боротьбі за
національне визволення, пов’язували з ним і своє соціальне визволення.
Поразки у національно-визвольній боротьбі траплялися саме тому, що

сили, які очолювали цю боротьбу, у вирішальний момент ігнорували
котрусь із складових національної ідеї заради здобуття власних вигод і
привілеїв. У результаті вони втрачали довіру й підтримку всього

народу, і чергова визвольна війна ставала «кінцем великого титанічного
розмаху і початком нової руїни».
В. Старосольський не абсолютизував значення класового чинника в
суспільному розвитку, як це робили марксисти. Він виокремлював три

шляхи побудови держави: 1) на основі економічних інтересів (в
результаті відокремлення від метрополії, як США); 2) на основі

політичних інтересів (СРСР, в якому владу захопила партія, що
виступала від імені одного класу); 3) на основі національної єдності (як
єдино прийнятної для України).
Ідея В. Старосольського про необхідність врахування соціально-

класового чинника, інтересів усіх суспільних класів і верств у розбудові
держави є особливо актуальною для сучасної України.
Націонал-демократичний напрям української політичної думки

зумів уникнути крайнощів марксистського соціалізму з його
абсолютизацією класового чинника суспільного розвитку й

88