Page 84 - 6783

 мета-максимум: досягнення повної незалежності України;
 «Україна для українців» – гасло, що стало невід’ємною ознакою
українського інтегрального націоналізму (М. Міхновський висловив

його один із перших);
 рушійна сила майбутньої національної революції – нова
(«четверта») українська інтелігенція.

Віра в націю як найвищу суспільну цінність сягнула
гіпертрофованих розмірів у світоглядній конструкції Дмитра Донцова
(«Підстави нашої політики», 1921; «Націоналізм», 1926; «Росія чи

Європа», 1955 ін. праці). Як і М. Міхновський, Д. Донцов на початку
своєї ідейної еволюції віддавав данину захопленню соціалізмом, потім
змінював свої позиції.
Три вихідні світоглядні елементи його концепції:

1) Росія – найголовніший ворог України, тому питання повинно
ставитися не про українське самостійництво, а про повне відірвання від
Росії, розірвання всяких зв’язків з нею, політичний сепаратизм;

2) селянство – хребет нації й держави;
3) необхідність сильного відчуття мети і волі.
Ідея державного ладу для Д. Донцова – «селянська дрібнобуржуазна

республіка», як єдине, що могло врятувати Україну від російського
комунізму. Запропонована мислителем селянська демократія не
передбачала демократії пацифізму, егалітаризму, антимілітаризму,

охлократії, «жолудкового соціалізму» і класової боротьби, а виключно
демократію праці, ієрархії, суспільної солідарності, обов’язку і міцного
поступу, самодисципліни, вищих ідей, продукції, свободи й
самодіяльності. Ідеалом суспільного устрою й селянської демократії для

Д. Донцова виступала тоді Північна Америка.
Потрібно зауважити, що Д. Донцов не займався детальним
вивченням державно-будівничих проблем, а працював над розробкою

та створенням теоретичних підстав націоналістичного світогляду. Його
праця «Націоналізм» є виразом найсистематичнішого викладу
націоналістичних ідей, де подані шість вимог «вольового націоналізму»:
1) зміцнювати волю нації до експансії, жадобу панувань і підкорення

всього чужого – мета, засіб – боротьба;
2) прагнення до боротьби й усвідомлення її неминучості;
3) дух романтики, ірраціоналізму;

4) непримиренність, фанатизм, брутальність, аморальність (як
антитеза т.зв. загальнолюдським цінностям);
5) право сильних націй організовувати й вести інші народи;

84