Page 77 - 6783

самостійну Україну, не могли пов’язати вирішення цієї проблеми з

інтересами хліборобського класу – основи української нації.
Основна орієнтація В. Липинського: «Ніхто не збудує української
держави, коли ми самі її не збудуємо, і ніхто за нас не зробить націю,

коли ми самі нацією не схочемо бути». Ці свої висновки мислитель
прагнув прищепити українському народові як світогляд, здатний
перетворити пасивний народ в активний політичний організм.
В. Липинський вважав, що здобуття Україною державної

незалежності можливе тільки через попереднє спадкове монархічне
правління, оскільки гетьман є своєрідним «національним прапором»,
живим символом України, навколо якого гуртується все населення. Для

мислителя парламентаризм при однопалатній системі із загальним
виборчим правом був чужий для хліборобського класу. Для консолідації
деморалізованої Росією української нації і для створення держави

потрібна сильна влада в руках однієї особи, яка очолювала б державну
оборону і через Кабінет міністрів – державну адміністрацію.
Основний чинник державобудівництва, за В. Липинським, – це

встановлення правової монархії в традиційній гетьманській формі. Вона
буде суттєво відрізнятися як від московської монархії, що спиралася на
насилля й необмежену владу царя, так і від польської, де король був
маріонеткою шляхти.

В. Липинський називає три основні методи державного
будівництва. Це: демократія з республікою; охлократія з диктатурою,
класократія з правовою (законом обмеженою) монархією. Для України

найбільш придатною він вважав третю форму. Звичайно, В. Липинський
не відкидав переваг демократичної республіки, але гадав. що без
попереднього проходження етапу монархічного правління в Україні
неможливо побудувати демократичне суспільство.

Гетьманська влада, за В. Липинським, має спиратися на
класократію – такий суспільно-політичний лад, при якому активна

меншість – аристократія – приходить до керівництва шляхом вибору
кращих представників різноманітних класів і станів, з яких складається
суспільство. Тобто класократія – це співпраця усіх суспільних класів
(хліборобського, промислового, фінансового, інтелігенції,

комунікаційного) і станів (організатори і організовані) України.
Основна умова створення української держави – це єдність:
релігійна, регіональна політична, організаційна, національна.

Здобуття держави багато в чому залежить від організації провідної
верстви, від її згуртованості. Але її спочатку треба виплекати – свою

77