Page 73 - 6783

соціалістів за поразку національної революції 1917–1920 років та

ознайомлення з політичною ситуацією в тогочасній Європі.
Науковий фундамент під національно-демократичні ідеї підвели
С. Дністрянський (1870–1936), В .Старосольський (1878–1942),

О.Бочковський (1885–1939), С. Рудницький (1877–1937), інші. Базовими
ідеями національно-демократичного напряму є такі:
 інтерес нації та держави – найвищий критерій історичної оцінки в

разі домінування суверенності нації над суверенністю держави (за
винятком позиції О. Ейхельмана);

 обґрунтування права українського народу на самовизначення в
межах власної етнічної території;
 ідеї демократичного політичного режиму і республіканської форми
правління як основи політичного ладу української нації;

 визнання національної ідеї та психології основою буття й сутності
нації.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що українською політичною
думкою в ХІХ– на початку ХХ ст. піднімались питання держави (її
виникнення, походження та перспектив), форм державного правління та
устрою, вирішення національних проблем тощо.

3.4. Чи не центральною постаттю в українській політичній думці
ХХ ст. був Михайло Грушевський (1866–1934) – відомий державний

діяч, автор знаменитої десятитомної «Історії України – Руси», академік
ВУАН, перший президент УНР, автор IV Універсалу, що проголосив
державну незалежність України.
Творчість його багатогранна, а тому метою нашого аналізу є лише

вивчення внеску М. Грушевського у формування політичної думки.
Мислитель виклав своє розуміння історії розвитку людського
суспільства («Початки громадянства»), основною рушійною силою

якого вважав не так економічні причини, як психологічні. Саме останні
забезпечують вічну зміну потягів людей до колективізму та
індивідуальної самозадоволеності (автаркії).

М. Грушевський дав своє розуміння політичної влади (її джерелами
вважав релігійний культ первісних племен, матеріальний добробут,
постійну військову дружину, що поставила моральний авторитет влади

на міцний фундамент примусу і сили), виклав своє розуміння державної
організації, механізму боротьби за владу та її утримання панівною
верхівкою.

73