Page 74 - 6783
P. 74

Вчений  також  склав  власну  схему  історичного  процесу  в  Східній

           Європі,  ґрунтуючись  не  на  викладенні  історії  класової  боротьби,  а
           запропонувавши  історію  розвитку  української  державної  ідеї  через
           відокремлення  таких  її  етапів  як:  період  до  утворення  Київської

           держави;  епоха  державного  життя;  литовсько-польська  доба;  козацька
           епоха;  занепад  козацтва  і  українського  державного  життя;  українське
           відродження.  Вважаючи  розвиток  людського  суспільства  результатом
           насамперед  психологічного,  духовного  чинника,  М.  Грушевський

           сформулював українську ідею, що в нього тісно поєднувалась з ідеєю
           свободи, насамперед національної.
                Мислитель  випрацював  власні    погляди  з  національного  питання,

           зокрема, розробив у деталях федеративну конституцію. Він вважав, що
           цілковита  самостійність  і  незалежність  є  послідовним,  логічним
           завершенням запитів національного розвитку будь-якої народності, що

           займає  певну  територію  і  має  достатні  нахили  та  енергію  розвитку.  З
           цього випливають такі  моменти:
                 –  прагнення  до  самостійності  є  необхідністю  саморозвитку  будь-

           якого національного утворення;
                –  самостійність  і  незалежність  народу  пов’язана  не  лише  з
           територіальними володіннями, але й з відповідними його нахилами;
                – незалежність безпосередньо залежить від енергії розвитку народу;

                – відсутність політичної самостійності можлива лише за умови, коли
           народність  співіснує  з  іншими  за  ефективного  громадського  ладу,
           раціонального  державного  управління.  Оскільки  такої  «благоліпності»

           досягти  важко,  кожна  нація  має  право  захищати  своє  природне
           прагнення до розвитку саме політичною самостійністю;
               –  багатонаціональній  державі,  з  якої  народи  намагаються  вирватися
           до  політичної  самостійності,  залишається  ображатися  тільки  на  свій

           рутинний  лад,  нераціональну  економіку,  викривлену  національно-
           культурну політику;

                –  борючись  за  вихід  із  багатонаціональної  держави,  прагнучи  до
           власної  державності  й  політичної  незалежності,  нація  має    бути
           впевненою,  що  вона  виплекає    в  своєму  середовищі  розумних  і
           далекоглядних керманичів, які приведуть народ до процвітання;

                – тільки вільна спілка вільних народів є ефективною і з морального, і
           з економічного погляду.
                У  напрацюванні  своїх  національних  поглядів  М.  Грушевський

           пройшов  певну  еволюцію:  від  підтримки  ідеї  національно-культурної
           автономії України в рамках «единой и неделимой», через національно-

                                                               74
   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79