Page 69 - 6783

Поділ влади, парламентаризм, демократичні права і свободи (при цьому

відкидав приватну власність як основну причину поділу суспільства на
бідних і багатих і наголошував на необхідності колективної власності
громади на землю і знаряддя праці), які відстоював лібералізм, мали

бути притаманними й соціалізму.
Загалом центральні погляди в системі координат українського
лібералізму, представленого, крім М. Драгоманова, ще й такими
постатями ХІХ – ХХ ст. як Б. Кістяківський, М. Туган-Барановський,

В. Вернадський та ін., є такими:
– політична свобода як сукупність конституційно закріплених прав
громадян є необхідною умовою існування демократичної держави

(М. Драгоманов);
– людина є домінантною цінністю у співвідношенні «людина –
суспільство – держава»;

– центральною є категорія приватної власності в системі політико-
економічних категорій (М. Туган-Барановський);
– верховенство права в суспільному житті;

– пріоритет загальнолюдських цінностей над соціально-класовими
чи національними;
– децентралізація держави як засіб обмеження державної влади та
надання гарантії місцевому самоврядуванню;

– етичні засади політичної діяльності, пов’язаність політики і моралі
(М. Драгоманов: «Чисте діло потребує чистих засобів»).
Осягнувши в особі своїх найкращих представників (зокрема

Б.Кістяківського в праці «Держава правова і соціалістична»)
необхідність створення правової держави, український лібералізм
залишався байдужим до проблем самостійності України й побудови
суверенної національної держави. У 70-80-х роках ХХ ст. гуманістична

традиція українського лібералізму була сприйнята українським
дисидентським підпіллям і знайшла вияв у правозахисній діяльності

Української Гельсінської групи. Тоді й було порушено питання
незалежності України з дотриманням прав і свобод особистості.
Потрібно сказати про те, що поширення ліберальних ідей в Україні
не мало такого розмаху і не привело до «тріумфальної ходи»

лібералізму, як це було в країнах Західної Європи ХІХ ст. Процес
сприйняття політико-економічних постулатів лібералізму в Україні не
був ані цілісним, ані успішним (ні українською інтелігенцією, ні

широкими колами українського суспільства). Це пояснювалося
наявністю авторитарного типу політичного режиму в підросійській

69