Page 67 - 6783

Суть держави – не в формі її побудови, а в правах, якими наділені

громадяни, тобто в загальному змісті правового статусу особи і стані
прав націй. Відповідно, мислитель виступав проти принципу
централізації держави, який гальмує національний розвиток, звужує

права особи, призводить до росту влади бюрократичного апарату.
М. Драгоманов вважав, що закон і право є виразом все загальності
волі народу, нації. Він виступав за рівність усіх перед законом.
3. М. Драгоманов приділяв значну увагу формі держави.

Найкращою такою, вважав федерацію, яка може утворитися в результаті
децентралізації в управлінні державою з дрібніших суспільних общин
(громад – це поняття є ключовим у його політичних поглядах) знизу

вверх. При цьому передбачав територіальний принцип побудови такої
федерації.
4. Погляди М. Драгоманова на політичні права і свободи громадян.

До них відносив: загальне виборче право; право виборців віддавати
накази депутатам; гласне ведення всіх державних справ; врахування
думки меншості; свободу зібрань, мітингів, процесій; свободу звернень

до владних структур; свободу товариств і громад; право на опір
незаконним діям чиновників; право на звернення до суду. Вважав, що
політичні свободи неможливі без самоуправління громад, місцевого і
федерального самоуправління. Тому пропонував обмежити права усіх

центральних органів влади шляхом декларування недоторканих прав
особи, національності й організацій місцевого самоуправління.
5. М. Драгоманов сформулював свою політичну програму, в основі

якої була боротьба за конституцію, проект якої запропонував сам. Серед
основних положень конституції можна назвати такі: форма правління в
Україні – парламентсько-президентська республіка; форма державного
устрою – «вільна спілка» (федерація) понад 20 самоврядних областей,

замість самодержавства пропонувалась парламентська влада – Земський
Союз як законодавчий верховний орган; введення місцевого

самоуправління; розширення прав громадян, їхніх прав об’єднання в
союзи, верховенство закону; незалежність суду; впровадження суду
присяжних; амністія політичних в’язнів.
Шляхи реалізації цієї мети – поступові реформи знизу, еволюція.

М. Драгоманов виступав проти революційних перетворень.
6. Погляди М. Драгоманова на національне питання неоднозначні,
пройшли повну еволюцію. Умовно їх можна поділити на період до

еміграції (1876 р.), коли мислитель сприймав українство як рух лише

67