Page 66 - 6783

На українських землях швидкими темпами розвивались буржуазні

відносини, зростали продуктивні сили. Посилювався й культурно-
просвітницький рух. Виросли могутні постаті глашатаїв політичної
думки, серед яких О. Потебня, С. Подолинський, О. Терлецький,

М.Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, інші. Всі вони рішуче
відстоювали демократичні погляди, боролися за соціальну й
національну незалежність українського народу. При цьому слід
наголосити, що значна іхня більшість стояла на позиціях соціалізму

(йшлося, звичайно, не про марксистський соціалізм).
Зважаючи на те, що Україна впродовж ХІХ–ХХ ст. перебувала
майже виключно в російській (а з 1922 – в радянській) сферах впливу,

політична думка тут зазнавала що найперше впливів таких російських
інтелектуально-політичних течій, як декабризм, панславізм,
народництво, більшовизм і лише опосередковано – західноєвропейських

течій , зокрема лібералізму, консерватизму, націоналізму тощо. Тому, з
огляду на розмаїття ідей, розвиток української політичної думки ХІХ–
ХХ ст. не був суцільним потоком, а являв собою кілька паралельних і

окремих, хоча і взаємопов’язаних напрямів, а саме: лібералізм,
демократичне народництво (український соціалізм), націонал-
демократія (націонал-державництво), консерватизм, націонал-комунізм,
інтегральний націоналізм.

До числа засновників ліберально-демократичної думки в Україні
належить Михайло Драгоманов (1841–1896), випускник Київського
університету, згодом приват-доцент на кафедрі всесвітньої історії,

історик, публіцист, етнограф, літературознавець. Джерелами
формування його поглядів були: ідеї Кирило-Мефодіївського
товариства, поезії Т. Шевченка, соціалістичні погляди О. Герцена,
М.Бакуніна, М. Чернишевського, західноєвропейських соціалістів.

Ідеалом М. Драгоманова стало поєднання національних та
соціально-економічних інтересів у боротьбі за демократичну Україну.

У його поглядах на проблеми держави і права, політичної влади
можна виділити такі моменти.
1. Погляди на походження держави, яка сама має розвинутися до
вищої форми політичної організації людей – до всесвітньої федерації.

До причин виникнення держави мислитель відносив: розвиток
людського розуму, сім’ї, матеріальних процесів, концентрацію землі
внаслідок завоювань, класову боротьбу.

2. М. Драгоманов розробив питання суті держави і права. Основним
критерієм оцінювання політичної організації вважав служіння народу.

66