Page 64 - 6783
P. 64

3.3.  Українська  політична  думка  першої  половини  ХІХ  ст.  була

           зумовлена становищем України в рамках царської Росії та Австрійської
           імперії. Нагадаємо деякі важливі історичні дати того часу.
                У  1775  р.  було  остаточно  зруйновано  Запорізьку  Січ,  південь

           України  включили    до  Росії  як  Новоросійську  та  Азовську  губернії;
           1781  р.  проведено  реорганізацію  на  російський  лад  адміністративного
           устрою України; введено російські адміністративні, судові та податкові
           установи;  1783  р.  ліквідовано  залишки  козацького  війська.  яке

           перетворено в кавалерійські полки російської армії; введено кріпацтво.
           Загалом, коли в Європі політичні системи, державні устрої та соціальні
           відносини  проходили  період  розкладу  феодалізму,  в  Україні,  що

           перетворилася  в  частину  Росії,  утвердились  остаточно  феодальні
           відносини,  зникають  рештки  козацької  демократії,  настає  задушливий
           феодальний імперський абсолютизм.

                У результаті третього поділу Польщі в 1795 р. всі українські землі
           перейшли  у  володіння  Австрійської  імперії  Габсбургів  та  Російської
           імперії  Романових.  З  того  часу  розділена  Україна  та  її  населення

           продовжували існувати лише як етнічний, культурний феномен майже
           півтора століття.
                Осмислення  ситуації,  що  склалася,  відбувалося  в  прихованих
           формах  таємних  товариств  і  творів  анонімних  авторів.  Такими

           товариствами  були,  зокрема,  Товариство  дворянських  революціонерів
           (Південне товариство), Товариство об’єднаних слов’ян, Малоросійське
           товариство. Діяльність таких товариств активізувалася в середині ХІХ

           ст., коли нагально постали проблеми ліквідації кріпацтва, відстоювання
           прагнень  селянської  маси,  втілення  в  життя  ідей  європейського
           лібералізму і просвітництва.
                Важливою  віхою  в  розвитку  української  політичної  думки  цього

           часу  стала  діяльність  Кирило-Мефодіївського  товариства,  що
           виникло наприкінці 1845– на початку 1846 рр. До його складу входили:

           М.  Гулак,  М.  Костомаров,  В.  Білозерський  (фактично  засновники
           братства), П. Куліш, О. Маркович, Т. Шевченко, Г. Андрузький, ін.
                Основні  ідеї  (українського  демократичного  народництва)  були
           викладені  в  написаній  М.  Костомаровим  «Книзі  буття  українського

           народу»,  а  засоби  і  шляхи  досягнення  –  в  «Статуті  Слов’янського
           Товариства  св.  Кирила  і  Мефодія».  У  «Книзі»  М.  Костомаров
           охарактеризував історичне минуле України, щоб  розкрити історичну та

           ідейно-теоретичну  основу  для  обґрунтування  ідеалу  всеслов’янського



                                                               64
   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69