Page 64 - 6783

3.3. Українська політична думка першої половини ХІХ ст. була

зумовлена становищем України в рамках царської Росії та Австрійської
імперії. Нагадаємо деякі важливі історичні дати того часу.
У 1775 р. було остаточно зруйновано Запорізьку Січ, південь

України включили до Росії як Новоросійську та Азовську губернії;
1781 р. проведено реорганізацію на російський лад адміністративного
устрою України; введено російські адміністративні, судові та податкові
установи; 1783 р. ліквідовано залишки козацького війська. яке

перетворено в кавалерійські полки російської армії; введено кріпацтво.
Загалом, коли в Європі політичні системи, державні устрої та соціальні
відносини проходили період розкладу феодалізму, в Україні, що

перетворилася в частину Росії, утвердились остаточно феодальні
відносини, зникають рештки козацької демократії, настає задушливий
феодальний імперський абсолютизм.

У результаті третього поділу Польщі в 1795 р. всі українські землі
перейшли у володіння Австрійської імперії Габсбургів та Російської
імперії Романових. З того часу розділена Україна та її населення

продовжували існувати лише як етнічний, культурний феномен майже
півтора століття.
Осмислення ситуації, що склалася, відбувалося в прихованих
формах таємних товариств і творів анонімних авторів. Такими

товариствами були, зокрема, Товариство дворянських революціонерів
(Південне товариство), Товариство об’єднаних слов’ян, Малоросійське
товариство. Діяльність таких товариств активізувалася в середині ХІХ

ст., коли нагально постали проблеми ліквідації кріпацтва, відстоювання
прагнень селянської маси, втілення в життя ідей європейського
лібералізму і просвітництва.
Важливою віхою в розвитку української політичної думки цього

часу стала діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, що
виникло наприкінці 1845– на початку 1846 рр. До його складу входили:

М. Гулак, М. Костомаров, В. Білозерський (фактично засновники
братства), П. Куліш, О. Маркович, Т. Шевченко, Г. Андрузький, ін.
Основні ідеї (українського демократичного народництва) були
викладені в написаній М. Костомаровим «Книзі буття українського

народу», а засоби і шляхи досягнення – в «Статуті Слов’янського
Товариства св. Кирила і Мефодія». У «Книзі» М. Костомаров
охарактеризував історичне минуле України, щоб розкрити історичну та

ідейно-теоретичну основу для обґрунтування ідеалу всеслов’янського

64