Page 60 - 6783

підняли проблему спільного (народного) блага, ратували за необхідність

поширення освіти й культури в народі, за українське відродження,
збереження традицій, рідної мови.
Але якщо полемісти в опосередкованій формі відстоювали

незалежність і свободу українського народу, то на відміну від цього
пасивного спротиву, на захист права України на незалежність активно
виступило козацтво. Воно змогло не лише захистити український народ
від цілковитої асиміляції, а й створити в ході національно-визвольної

війну власну систему організації державної влади. Проте існування
козацько-гетьманської держави як самостійної було нетривалим. Ще в
ході визвольної війни Б. Хмельницького утвердилася думка про те, що

власними силами, без сторонньої допомоги Україна не зможе
захиститися від ворожих нападів і зберегти свою незалежність. Тривала
війна з Польщею, численні напади Османської імперії спонукали

українську гетьманську верхівку звернутися за допомогою до Росії. У
1654 році між Україною і Росією була укладена Переяславська угода, за
якою перша увійшла до Росії на правах широкої автономії, а в

результаті фактично втратила свою незалежність.
Цікавим явищем подальшої політичної історії України було те, що
саме в період занепаду козацько-гетьманської української держави
українська політична думка визначалася високим рівнем свого

розвитку, що можна пов’язати з впливом процесу відродження
Української держави під час визвольної війни на чолі з
Б. Хмельницьким та розвитком ідей гуманізму в Україні в ХVI – ХVIІ

ст. Вона відображала особливості взаємин між Україною і Росією та
політичний устрій козацько-гетьманської держави. Особливо виразно це
вдалося зробити П. Орлику (1672–1742), одному із авторів
«Конституції прав і свобод війська Запорізького», укладеної 16 квітня

1710 року на козацькій раді в Бендерах. Розроблена групою козацьких
старшин на чолі з П. Орликом, вона відома як «Конституція Пилипа

Орлика» або «Бендерська Конституція».
Основна частина Конституції містить статті, в яких йдеться про
державний устрій України як козацької держави. Зміст цих статей
полягає ось у чому: зазначено виняткові права православ’я в Україні;

визначено кордони України з Польщею і Росією, передбачено після
війни встановлення трактату зі шведським королем; встановлено форму
представницького політичного керівництва за допомогою загальної

Ради, членами якої були б генеральна старшина, полковники з кожного
полку та представники з кожного полку – генеральні радники, а також

60