Page 59 - 6783

змістом навчальних програм, рівнем навчання відповідала вимогам

європейської вищої школи (вивчали тут п’ять мов). Вона була першим
українським вищим навчальним закладом з європейським рівнем освіти.
П. Могила (1596–1647) – перший ректор Академії, був

архімандритом Києво-Печерської лаври, а 1633 р. король Владислав IV
утвердив його київським і галицьким митрополитом. Будучи
прибічником західноєвропейських форм навчання, П. Могила
одночасно спирався на народні традиції, прагнув до відродження

української історії та культури.
П. Могила перш за все був виразником інтересів православної
церкви, прагнув до підвищення її ролі в державі і суспільстві, до її

контролювання освітянського життя країни, проти втручання держави в
церковні справи.
Суспільно-політичні погляди мислителя досить складні і

суперечливі. З одного боку, П. Могила писав про верховенство влади
православної церкви, а з іншого – про ідеального володаря, сильного,
могутнього, який отримує владу безпосередньо від Бога і про свої дії

звітує тільки перед ним. Сенс царської влади П. Могила вбачав у
спільному добрі підданих, а для досягнення цього рекомендував цареві
радитися у справах із духовними та мудрими царськими радниками.
Відповідно, церкві відводилась роль радника, а не верховника. Як і

європейські гуманісти, П. Могила закликав володаря бути «батьком на
троні, опікуном підданих», що сам себе обмежує собою встановленими
законами і доброчесністю.

Цю проблему взаємовідносин світської і церковної влади чітко
вирішують на свій лад пізніше, у період занепаду козацько-гетьманської
держави, викладачі Києво-Могилянської академії – С. Яворський (на
користь церкви) і Ф. Прокопович (на користь пріоритету державної

влади).
Даючи узагальнювальну оцінку політичних ідей українських

мислителів-гуманістів кінця ХVI – першої половини ХVIІ ст.,
зазначимо, що вони виступали послідовними борцями проти
ополячення та покатоличення українського народу. Вперше в
українській політичній думці сформували демократичні принципи

правової держави задовго до виникнення самої концепції правової
держави: верховенства закону на основі природних прав людини,
рівності всіх у суспільстві, обмеження законом дій правителів. Вони

висловили ідеї природних прав, суспільного договору, народного
суверенітету, права народу на повстання проти своїх гнобителів,

59