Page 58 - 6783

поняття церкви і суспільства були тотожними, тому йшлося не так про

ідеал церкви, як про саме суспільство, що істинні суспільно-політичні
відносини). Цій проблемі присвячена значна частина «Короткослівної
відповіді Петру Скарзі». Церкву (суспільство) мислитель уявляв в

образі заснованого на братерстві і рівності собору рівних, усіма гнаних,
переслідуваних, які продали свої маєтки, від усього відреклися і пішли
вслід за Христом. Ознаки «істинної церкви» І. Вишенського становлять
також добровільна відмова від власності, свята бідність. Ідея соборності

церкви спиралася на думку про рівність усіх людей перед Богом. Свій
ідеал автор черпав із ідей раннього християнства. Як прибічник
релігійного індивідуалізму («не попы и владыки нас спасут, а вера

нашей таїнство»), мислитель виступав тим самим не лише проти
церковної ієрархії, але й проти всієї владної піраміди феодального
суспільства. Оскільки володарі залежні від Бога, то вони не можуть

бути абсолютними можновладцями і діяти свавільно, вони мають
творити Божу волю, суть якої полягає у законі, праці і справедливості.
Торкався І. Вишенський і ролі правосуддя в житті суспільства: суд

має охороняти закон і справедливість, утверджувати й захищати
громадянські права й свободи.
Мислитель не закликав до соціальної боротьби, а вважав, що
перемогти світ зла можна лише каяттям у гріхах, молитвами, зреченням

земних благ.
У тогочасних історичних умовах польсько-шляхетного панування в
Україні, українці не мали власної держави. Влада на їхніх землях

належала польському королю, була ворожою і чужою українському
народові. Єдиною владою, силу якої в цих умовах можна було
протиставити польському королю, була влада православної церкви.
Під проводом Є. Плетенецького, П. Могили православна церква у

XVII ст. здобула те, чого їй досі бракувало і що було основною
причиною її занепаду раніше. Це було: а) релігійне виховання; б) освіта;

в) дисциплінована організація (що врятувало церкву від сектантства);
г) політична автономність, що допомагало подолати таку рису
візантійського православ’я як повна громадянська пасивність і надія у
всіх громадянських справах шукати порятунку та допомоги лише у

держави.
У XVII ст. в культурному житті України сталися великі зміни. На
основі Київського братства (засн. 1615 р.), його двох шкіл у 1632 році

була утворена об’єднана школа – Київська колегія, згодом Києво-
Могилянська колегія, а потім і Академія, яка за своєю структурою,

58