Page 57 - 6783

Х. Філалет відстоює ідею рівності людей незалежно від їхнього

місця і становища у суспільстві. Відносини між володарями і підданими
розглянуто як такі, що ґрунтуються на суспільному договорі про
взаємну згоду одних управляти, інших – підкорятися їхній волі.

Дотримання монархом закону, поважання прав і свобод підданих є, за
Філалетом, джерелом сили і могутності держави. Народ має захищати
свої права аж до «внутрішньої війни» проти своїх гнобителів.
Філалет, один із перших українських мислителів, які перебували в

річищі гуманістичних та раціоналістичних традицій, спирався на теорію
суспільного договору і природних прав людини, на принцип обмеження
влади монарха законом, заперечував тим самим абсолютизм не тільки

світського монарха, але й папи римського. Його ідеї були спрямовані
проти соціального і релігійного гноблення українського народу як
іноземними, так і «власними» магнатами. Він захищав визнане

протестантизмом право світських людей (не представників влади)
брати участь у церковних справах, що обмежувало владу церковників.
У плеяді полемістів виділявся й Іван Вишенський (бл. 1550–1620)

– чернець, для якого характерна суперечливість поглядів, переплетення
передових та консервативних ідей, новаторство і традиціоналізм. Він є
автором багатьох трактатів, спрямованих проти соціального й
релігійного гноблення українського народу, зокрема таких як

«Обличение диявола-миродержца» та «Писання до єпископів, які втекли
від православної віри».
Можна виділити такі основні напрями суспільно-політичної думки

цього мислителя:
– критика тогочасного суспільного ладу, шляхти;
– критика Брестської унії, православних священиків, які зрадили
народ. Мислитель пише про слов’янську мову як мову пізнання істини

Божої, яку не можна порівняти з латинською, що погрузла у
«лжепоганській». Він наводить думку про надання належної освіти

українському народові, думку, спрямовану проти латинства. Це
виховувало гордість за істину віру у вигляді вічних догматів,
допомагало утвердженню традиціоналізму, збереженню «старожитньої»
віри, що було реакцією на посилення експансії латинства і католицизму.

І. Вишенський був захисником релігії, але «істинної», тому він захищав
православ’я в ідеалі раннього християнства;
– І.Вишенський спробував окреслити певний суспільно-політичний

ідеал, чим і відрізняється від інших українських літераторів тих часів.
Цей ідеал він висвітлив в концепції про «істинну церкву» (в той час

57