Page 54 - 6783

«Слово …» на прикладі локального явища (походу новгород-

сіверського князя Ігоря 1185 р. на половців) робить спробу
сформулювати ряд узагальнювальних висновків: основну причину
тяжкого становища Русі він вбачає в міжусобній боротьбі руських

князів. Основний політичний зміст зосереджений у так званому
золотому слові київського князя Святослава, який, звертаючись до бояр,
говорив, що головна провина Ігоря та причина його поразки полягає в
тому, що той пішов на половців собі слави шукати, а не захищати

інтереси своєї держави.
«Слово …» засуджувало принцип уділів, вбачаючи у ньому джерело
чвар і усобиць князів, для яких власна слава дорожча від блага

Вітчизни, формулювало також певні засади зовнішньої політики:
висловлювало негативне ставлення до загарбницьких війн і походів та
позитивне – до захисту рідної землі.

Підсумовуючи це питання, можна сказати, що загалом у літописах,
зверненнях, повчаннях, які належать до періоду Х–ХІІ ст. було
порушено такі проблеми як: походження держави, князівської влади,

правового регулювання суспільних відносин, стосунків між церквою і
державою, єдності та суверенності політичної влади, об’єднання
розрізнених князівств навколо великого князя київського, самостійності
й незалежності Русі, рівноправності народів та церков тощо.

3.2. Природний хід розвитку Київської феодальної держави був
порушений татаро-монгольським нашестям, яке призвело до підриву

продуктивних сил суспільства, значною мірою зруйнувало традиційні
політичні інститути. На підвладних територіях татаро-монголи вводили
жорстку систему адміністрування, базовану на принципах колективної
відповідальності та безумовного підкорення. Місцева адміністрація

почала виступати як представник влади окупантів. Залишки
державності Київської Русі продовжували зберігатися у

важкодоступних районах українського Полісся та на крайніх західних
землях – у Галицько-Волинському князівстві. Останнє у ХІІ–ХІІІ ст.
забезпечило безперервність державотворчого процесу. Із середини XIV
ст., коли власна знать позбавила Галичину й Волинь останнього князя

Болеслава (Юрія) Мазовецького, якого отруїли, західні українці також
потрапляють під владу чужоземних правителів. А в цей час, саме в
період політико-економічного та культурного занепаду України, почали

підноситися її сусіди – Литва, Польща та Московія.

54