Page 53 - 6783

одних і принижуючи інших, що свідчить про рабський стан людства.

Закону чуже уявлення про вище благо – свободу, бо він заглиблений у
побут, земні пристрасті. Тому Іларіон протиставив йому євангельську
істину, яка є змістом благодаті. Остання є універсальною істиною,

всеохоплювальною, вона знімає однобічність закону, світить усім. Якщо
закон був власністю іудеїв, то благодать подарована всьому людству, за
Іларіоном. Автор зауважує, що з осягненням людьми істини, після
спокутування Христом первородного гріха, всі народи, які прийняли

християнство, стають рівними перед Богом. Тим самим теза про рівність
християнських народів незалежно від часу прийняття ними істинної
віри слугувала Іларіону для доведення рівності Русі з Візантією, всіх

церков і народів (немає боговибраного народу). Тому автор славить
Володимира, який охрестив Русь, одновладдя як опору християнської
віри, тобто виступає за одновладність світської влади і нероздільність

християнської віри. Саме монархічна влада, виражена в князівському
одновладді, а не колективному управлінні, виступає для Іларіона
основним гарантом єдності і сили Київської Русі, її територіальної

цілісності.
Розвиток концепції Іларіона про зміцнення великокняжої влади
відображено в «Ізборнику» (1076 р.) і «Повчанні дітям» (1096 р).
київського князя В. Мономаха. Останній прагнув прищепити своїм

дітям-князям християнську мораль, значення праці як мірила
богоугодності людини, вчив їх бути взірцем досконалості. У «Повчанні»
крім моральних настанов містяться ще й практичні поради щодо

керівництва державою. Зокрема В. Мономах вважав, що князь має бути
добре обізнаний у військових справах, не перекладати свої обов’язки на
інших, воєвод, бути справжнім господарем у своєму домі-державі, не
чинити зла ні своїм, ні чужим. А в листі до князя Олега Святославовича

В. Мономах закликає його до примирення і прощення взаємних кривд,
подолання ненависті, злоби й усобиць заради єдності землі Руської,

оскільки ворожнеча призведе до того, що її розтягнуть «добрі» сусіди.
Тому то весь сенс цього твору В. Мономаха полягає в ідеї єднання:
«Тому що не хочу я лиха, а добра хочу браттям і Руській землі».
Із середини ХІІ ст. починається час гострих міжусобиць. Лише за 30

років, з 1146 до 1176 рр. на престолі великого князя змінилось 28 князів,
зростає половецький натиск.
Важливу роль в розвитку державно-політичної думки Київської

Русі відіграло «Слово о полку Ігоревім» (1187 р.), в якому піднято
проблему єдності Русі, централізації державної влади. Автор

53