Page 43 - 6783

свобода – це передусім свобода особиста, що полягає в певній

незалежності індивідів від державної влади.
Перехід від політичної свободи древніх до особистої,
громадянської свободи нових народів Б. Констан пов’язував із

збільшенням розмірів держав, в яких голос окремого громадянина вже
не має вирішального значення, а також комерційним духом нових
народів, які за відсутності рабства мають самі працювати і не терплять
втручання держави у свої справи.

Мислитель особливо обґрунтовував важливість свободи совісті,
друку і промислової діяльності. Виходячи з такого розуміння свободи й
стосунків громадянина і держави, Б. Констан визнавав прийнятними

лише ті форми правління, в яких є гарантії індивідуальної свободи. А
такими гарантіями він вважав громадську думку, зосереджену в
парламенті, поділ і рівновагу гілок влади. Політична свобода

виявляється в тому, що громадяни беруть участь у виборах до
законодавчого органу, який і втілює в собі громадську думку.
Мислитель був прихильником конституційної монархії. Судову

владу виокремлював як самостійну.
Іншим відомим мислителем цього часу був Алексіс де Токвіль
(1805–1859) – французький історик, соціолог, політичний діяч. Його
найвідоміша праця «Про демократію в Америці». У центрі уваги автора

– проблеми демократії. Останню представлено як такий суспільний лад,
що не знає станового поділу суспільства і базується на принципі
рівності. Але досягнення рівності (розумів як рівність суспільного

становища індивід) ще не означає встановлення свободи. В усі часи
люди віддавали перевагу рівності перед свободою, що є загрозою для
сучасної демократії, яка можлива лише за умови єдності рівності та
свободи. Тому основна проблема демократії – досягнення балансу

рівності і свободи. Для цього необхідно створити і відповідні політико-
правові інститути.

Вивчаючи і порівнюючи політичний досвід Франції і США,
А. Токвіль дійшов висновку, що однією із перешкод для досягнення
свободи, а відповідно й демократії, є надмірна централізація державної
влади, підпорядкування громадян всеохопливому впливу державної

адміністрації. Тому для встановлення свободи і демократії необхідні:
представницька форма правління, поділ влади, місцеве самоврядування,
забезпечення свободи друку, совісті, незалежності суддів, створення

суду присяжних. Іншою загрозою демократії є породжуваний рівністю
індивідуалізм, який ізолює людей одне від одного, обмежує їх рамками

43