Page 41 - 6783

(справжньої) визначеності. Свобода особи, за Гегелем, реалізується в

праві приватної власності, в правовій рівності людей.
Гегель розрізняє громадянське суспільство і політичну державу.
Перше в його трактуванні постає як обумовлена працею система потреб,

що ґрунтуються на праві приватної власності та всезагальній формальній
рівності людей. Таке суспільство, якого не було в античності та
середньовіччі, виникає лише в новий період історії. Елементи
громадянського суспільства – система потреб, відправлення правосуддя,

поліція і корпорації; його структура – три стани: землероби, промисловці
та чиновники.
Державу мислитель вважає основою громадянського суспільства,

оскільки розвиток останнього уже передбачає наявність держави як своєї
основи. Особа у Гегеля варта чогось тільки тому, що є частиною
держави. Вона вільна тільки тоді, коли перебуває в гармонії з цілями

держави.
За Гегелем, особа знаходить свободу у ретельному виконанні
обов’язків перед державою. Мислитель ставить державу над

громадянським суспільством та індивідом, заперечує самостійну
цінність прав і свобод людини.
Саме на такій філософії етатизму, хоча її представляли мислителі –
гуманісти, ґрунтуються авторитарні і тоталітарні режими з їхнім

запереченням громадянського суспільства, абсолютною владою та
повним пануванням ідеологічної і соціально-політичної системи над
людьми, держави – над суспільством.

Держава у Гегеля являє собою ідею розуму, свободи та права. Це є
хода Бога у світі. Мислитель відкидав договірну теорію походження
держави оскільки вважав, що предметом договору може бути лише
деяка одинична зовнішня річ. А всезагальне, представлене у моральності

й державі, не є результатом волі об’єднаних у державу осіб. Цей
політичний інститут виступає у Гегеля у трьох іпостасях: 1) як дійсність

конкретної особи (індивідуальна держава); 2) як зовнішнє державне
право (у відносинах з іншими державами); 3) як суб’єкт всесвітньої
історії .
Індивідуальна держава, за Гегелем, в ідеалі – конституційна

монархія, що ґрунтується на розподілі влади. Причому розподіл
законодавчої, виконавчої влади (судова входить у виконавчу) і влади
монарха від розуміє як їхню органічну єдність. Мислитель заперечує

ідею самостійності і взаємного обмеження влад, за якої влади ніби
заздалегідь взаємно ворожі і протидіють одна одній. Він виступав за

41