Page 39 - 6783

розгорілась ідейно-політична боротьба щодо конституційного устрою

США. Демократизм американських мислителів дивно суміщався з
визнанням необхідності збереження рабства.
Третій президент США Т. Джефферсон був прибічником договірної

теорії походження держави, критикував монархічну форму правління,
відстоював право народу брати участь в управлінні країною і
контролювати уряд, його право змінити недостойний уряд, виступав
проти крайнощів бідності і багатства шляхом зміцнення позицій

дрібного фермерського господарства і захисту дрібних виробників від
великого капіталістичного господарства. Він підтримував ідею
розподілу влади, а також думку про те, що природні права людини є

вищими від законів держави і протиріччя між ними мають завжди
вирішуватись на користь природних прав. «Все в світі змінюється, –
писав Т. Джефферсон, - крім природних прав людини».

На рубежі ХVІІІ–ХІХ ст. спостерігається сильне піднесення
політичної думки в Німеччині перш за все в річищі німецької класичної
філософії.

І. Кант (1724–1804) всебічно обґрунтував політичну доктрину
лібералізму. Його політико-правові погляди викладено здебільшого в
творах: «Ідеї загальної історії з космополітичної точки зору» та
«Метафізичні початки вчення про право». Головна лінія соціальних

поглядів мислителя: кожна особа має гідність, абсолютну цінність, вона
не може бути в жодному випадку засобом творення, навіть якщо мова
йде про найблагородніші загальні цілі. Людина завжди є лише ціллю,

метою перетворень. Вона, як вважав І. Кант, у своїй поведінці повинна
керуватися лише веліннями морального закону, який є апріорним, не
підлягає жодним змінам, є безумовним. Це і є категоричний імператив
І. Канта, який велить діяти так, щоб поведінка кожної людини могла б

виступити мірилом загального законодавства, і щоб ставитися до будь-
якої іншої людини лише як до мети, а не засобу суспільної діяльності.

Свобода, за І. Кантом, іманентна кожній особі, але дуже часто вона
переростає у свавілля однієї людини стосовно до іншої людини. Щоб
обмежити таке свавілля, необхідне право як загальне і рівне мірило
свободи у суспільстві. У свою чергу всезагальна обов’язковість права

досягається за допомогою примусової сили держави, тобто право
повинно мати силу закону.
І. Канта називають одним із основоположників теорії правової

держави, оскільки мислитель висловив думку про те, що благо і
призначення держави полягає не в її намаганнях забезпечити

39