Page 28 - 6783

на початку означав факт відновлення у культурі видатних досягнень

античної цивілізації, втрачених в епоху Середньовіччя. Згодом це
поняття починає використовуватися на позначення усього комплексу
змін, що відбувались у Європі. Серед цих змін – формування

національної державності, криза римо-католицької церкви, формування
гуманістичної системи цінностей.
Мислителі епохи Відродження вважали, що доля людини
визначається не її знатним походженням, званням, конфесійним

статусом, а виключно її активністю, благородством, доблестю.
Основними чеснотами особи в суспільстві стають безкорисне служіння
загальній справі, громадянський обов’язок. Водночас як загальне благо

виступала держава – республіка, в якій панує принцип рівності,
справедливості, обмежені чи ліквідовані привілеї, гарантовані рівність та
справедливість.

Критику церковних установ передові сили вели під прапором
Реформації – перетворення і демократизації церкви відповідно до
положень раннього християнства. Реформація – широкий

антифеодальний і антикатолицький рух в Європі в першій половині XVІ
століття. Її діячі в різних країнах: М. Лютер, Т. Мюнцер у Німеччині,
Ж. Кальвін у Швейцарії, Ж. Боден у Франції, інші, – сприяли зміцненню
світського розуміння держави, основними цінностями якої були б

свобода совісті, думки. Виникають ідеї рівності усіх людей перед
законом.
Лідером Реформації був М. Лютер (1483–1546), який першим

виступив проти індульгенцій. У ході антипапської боротьби він
проголосив тезу про «виправдання вірою», що завдало нищівного удару
по папству та католицькій ортодоксії. Він відкинув зовнішні культові
атрибути католицької церкви, вважаючи, що спасіння можна досягти

завдяки божій милості, подарованій людям через Христа.
Лютер створив вчення про два світи – духовний та земний.

Останній належить людям, а духовний світ охоплює лише тих, хто
вірить у Христа. Оскільки за своєю суттю люди гріховні і злі, то земна
влада, як вважав мислитель, має протидіяти вчиненню гріхів за
допомогою насильства. Уряд має панувати над черню, бити, вішати,

палити, рубати голови, щоб його боялись, і щоб він міг тримати народ у
покорі. Люди ж мають беззастережно підкорятись земній владі. Проте,
згідно з поглядами М Лютера, влада має право керувати єдино

зовнішньою поведінкою людей, майном, речами. Свобода душі, область
віри, внутрішній світ людини перебувають поза юрисдикцією держави.

28