Page 26 - 6783

державні форми і про їхній коловорот, ідею природного права як норми,

що витікає з природи речей, положення про високу значущість закону
для устрою нормального державного життя тощо.
Західноєвропейська думка середньовіччя немислима без імені

Фоми Аквінського (1226–1274), який, за словами С. Дністрянського,
особливо зміцнив позиції католицизму, погляди якого «перевищують
своєю оригінальною концепцією всі середньовічні теорії перед ним та й
після нього».

Блискуче освічений монах-вчений у своєму трактаті «Про
правління князів» прагнув поєднати вчення Аристотеля з
християнськими догмами. Він визнає природне походження держави, що

має слугувати загальному благу, але вводить розрізнення сутності,
походження (форми) і використання державної влади. Відносини
панування і підкорення – сутність влади, такий порядок, як вважає

Ф. Аквінський, від Бога. Конкретні ж її форми мають природне
походження, а при використанні влади можливі і зловживання нею.
Найкращою формою правління Ф. Аквінський вважав політичну

монархію, де володар підкоряється законам. Основним завданням
монарха, на думку мислителя, є піклування про доброчинне життя
підданих, адже влада доброго і справедливого короля має бути
відображенням влади Бога у світі. Як і загалом держава існує для того,

щоб піклуватися про суспільне благо, виконувати духовне призначення
– бути відбитком Божого царства на Землі. Проте це не означало, що
Ф. Аквінський виступав за соціальну рівність. Навпаки, станові

відмінності він розглядав як необхідні і вічні. Покірність підданих, як і
всіх християн загалом , мислитель вважав їхньою основною чеснотою.
Разом із тим визнавав право народу на повстання проти того правителя,
який перетворюється в тирана, нехтує законами і справедливістю. Однак

остаточне рішення питання про припустимість крайніх методів
боротьби з тиранією мислитель залишав за церквою.

Ф. Аквінський розробив особливу теорію закону, згідно з якою всі
закони пов’язані між собою ниткою субординації. Піраміду законів
увінчує вічний закон – універсальні норми, загальні принципи Божого
розуму, який управляє Всесвітом. Вічний закон йде від Бога, тотожний

йому, він існує сам собою, і від нього є похідними всі інші види законів.
І найперше природний закон, який є не що інше, як відображення
Вічного закону в людському розумі. Природний закон зобов’язує

прагнути до самозбереження і продовження роду людського, шукати
істину (Бога) і поважати гідність людей. Важливо підкреслити, що

26