Page 22 - 6783

Вплив Сократа безпосередньо виявився у таких вищих досягненнях

грецької політичної думки як політична філософія Платона і політична
наука Аристотеля.
Політичні ідеї Платона Афінського (427–347 рр. до н.е.)

найповніше викладені в діалозі «Держава», де мислитель спробував
змоделювати образ ідеальної держави – аристократичного утворення, де
б панувала дійсна справедливість. Розподіл праці (повноважень у
державі) за нахилами душі (розумній її частині відповідає розряд

філософів, афективній – воїни, жаданій – селяни та ремісники),
егалітарна рівність (усуспільнення майна, скасування приватної
власності для перших двох соціальних груп), а також для них спільність

жінок і дітей заради благополуччя цілого – держави – такі основні риси
соціального проекту Платона. За словами Аристотеля, його вчитель
переступив межі можливої єдності, прагнучи ліквідувати всяку

багатоманітність.
Виходячи з недосконалості людської природи, Платон
запропонував власне бачення коловороту форм державного правління:

ідеальна держава (аристократія) – тимократія (основна справа – війна)
– олігархія (панує майновий ценз, скупчення багатств в одних руках) –
демократія правильна (ґрунтується на законах) – демократія
неправильна (спотворена її форма, яка «п’яніє від волі») – тиранія

(характерне надмірне рабство).
Платон високо цінував політичне знання і політичне мистецтво
(його праця «Політик»). Суть політичного мистецтва, за Платоном,

полягає в умінні розумно організовувати і вести загальнодержавне
життя, плести політичну тканину. За наявності знань та умінь правити
людьми для правителя уже буде неважливо, як вважав Платон, чи
править він за законами, чи ні.

Інший великий мислитель Еллади Аристотель Стагірит (384–322
рр. до н. е.) був учнем Платона, але критично ставився до його ідей. Він

висунув припущення про природне виникнення держави, назвавши
людину політичною істотою. Держава, за Аристотелем, це свого роду
організація, що об’єднує певну сукупність громадян, тих, хто може
брати участь у законодавчій та судовій владі, захищати поліс. Тому

кожній формі держави відповідає своє поняття громадянина. Якщо
змінюється поняття громадянства, то й змінюється форма держави.
Політичні відносини, за Аристотелем, можливі тільки між вільними

людьми, тобто громадянами, оскільки політична влада виходить із

22