Page 259 - 6783

її службових обов’язків); другий – полягає у зовнішньому політичному

контролі (йдеться про підпорядкування всього бюрократичного епосу
важливим політичним нормам і цінностям сучасного демократичного
суспільства). Перебуваючи під постійним демократичним контролем,

бюрократія змушена зважати на вимоги до неї, що не дозволяє їй
перетворитися в безмежного володаря.
У тоталітарних системах, коли існує етатизація суспільного життя,
відсутність публічної влади, незалежних засобів масової інформації,

конфлікту між політиками та бюрократією, остання перетворюється в
етократію, тобто встановлюється бюрократичне політичне всевладдя.
Мовиться про соціальну групу, яка економічно, соціально, психологічно

і політично відмежовується від трудівних мас. Розпоряджаючись
господарським життям, державним та ідеологічним апаратом, вона
фактично стає панівною і узурпує владу. Робітники, селяни, інтелігенція

відчужуються від власності на засоби виробництва, результатів праці,
культури і політики. У такому разі суспільна свідомість фіксує поділ на
«начальство» і решту трудівникі, тобто на групи, які більш за все

різняться становищем у системі політичної влади і розподілом
суспільного продукту, способом життя, ціннісними настановами та
інтересами.
Впродовж радянських часів мову про бюрократію переважно вели

лише стосовно капіталістичного суспільства. Допускалось критикувати,
проте, бюрократичний стиль управління, його неефективність, але у
чітко окреслених рамках. Тому у повсякденній свідомості і в наукових

текстах панувало тлумачення бюрократії як синоніму бюрократизму.
Насправді ж у колишньому СРСР існувала тоталітарна бюрократія,
різновидом якої був «новий клас (за визначенням югославського
політика М. Джиласа) або партократія (цей термін є звичнішим для нас)

і номенклатура – чиновники, які перебували на владному Олімпі,
творили політичну волю (за визначенням директора Бонського

університету з вивчення радянської дійсності М. Восленського)».
Необхідною умовою подолання тоталітаризму і утвердження
громадянського суспільства є реконверсія бюрократії, формування нової
адміністрації з належним їй статусом у демократичному суспільстві.

Тому боротьба за свободу і демократію не означає й боротьбу проти
бюрократії, оскільки остання як управлінський апарат необхідна і при
демократичному управлінні. Говорити потрібно насамперед всього про

боротьбу з бюрократизмом та можливою бюрократизацією всього
суспільного та державного життя. У такому разі слід шукати шляхи

259