Page 261 - 6783

приймати принципові рішення, її здатність до згуртування людей для

досягнення поставлених цілей тощо. Втім, у політичній практиці зміст
зазначених напрямів є нерозривним.
Надзвичайна важливість відповідного набору персональних

якостей для лідера є незаперечною. Однак що у цьому наборі відіграє
пріоритетну роль? Наприклад, англійський філософ Т. Карлейль вважав,
що це передусім богообраність. Ф. Ніцше в ролі лідера вбачав людину,
не обмежену нормами існуючої моралі, таку, що стоїть по той бік добра

та зла, має гарні зовнішні дані тощо. Фундатори наукового комунізму
вважали, що лідер має бути найбільш здібним, умілим, свідомим
виразником волі класу, тобто його особистісні якості стосовно класу є

допоміжними, службовими. Німецький соціолог М. Вебер
виокремлював важливість для лідера мати соціально-психологічні
(почуття влади, окомір, пристрасть, почуття відповідальності, вміння

залишатися собою навіть при втраті офіційних політичних посад) та
соціально-політичні (наявність власної політичної програми та бажання
боротися за її здійснення) характеристики. Російський політичний

філософ Б. Чичерін стверджував, що лідер зобов’язаний мати моральні
якості, компетентність, уміти виразити позицію своєї країни, своїх
прихильників, своєчасно вловити бажання, дух часу й розуму. Звідси
він насамперед потребує ґрунтовних знань, спеціальної підготовки.

Ці приклади наголошують на безперечно важливих і привабливих
особистісних характеристиках, кількість яких незліченна. Проте чи так
уже вони відрізняють лідера від пересічного громадянина? Останньому

також можуть бути притаманні такою самою або навіть більшою мірою
гарні зовнішні дані й позитивні життєві резерви, воля до влади й
непересічні здібності, чіткі моральнісні позиції та професійна політична
підготовка. Що ж тоді є стрижневою характеристикою лідера, яка його

не просто виокремлює серед інших громадян, а й робить власне лідером
у системі владних відносин?

Вітчизняні науковці Лазоренко О. В. та Лазоренко О. О. такими
стрижневими рисами політичного лідера називають: його здатність
справляти політичний вплив на своїх послідовників; критичну
спрямованість лідерської діяльності, його приреченість спростовувати

стереотипи, стандарти, щоб завоювати життєвий простір для нових
поглядів на світ; новаторство лідера; властивість його мислення
випереджувати сучасний рівень суспільної думки, передбачати хід

політичних подій; особисту мужність лідера, його здатність діяти
відповідно до проголошених ним принципів.

261