Page 258 - 6783

Перш за все це стосується високопоставлених представників державної

служби, котрим формально заборонено виконувати якусь помітну роль
у діяльності політичних партій. Їхнє членство в партії не має визначати
характер, курс їхньої професійної діяльності. Їм заборонено посідати

керівні виборні посади в політичних партіях, висувати кандидатів до
парламенту, пропонувати власну персону чи зголошуватися на обрання
до палат общин, Європарламенту тощо. Порушення цих заборон, як
правило, спричиняє відставку. Найперші вимоги до державного

чиновника – сумлінно виконувати свої обов’язки та здійснювати лінію,
курс уряду. Чиновництво має бути якомога нейтральнішим у питаннях
партійно-ідеологічних.

У демократичних державах державний управлінський апарат має
підпорядковуватись уряду, тому, хто визначає політику держави.
Бюрократія тут лише виконує визначену іншими, а саме, політичною

правлячою елітою, політичну волю, а не сама її творить. Тобто
обов’язок бюрократії полягає не у формулюванні мети і завдань своєї
діяльності (для цього є інші державні структури), а саме у чіткому,

неухильному, інтенсивному, виваженому, загалом професійному
виконанні покладених на неї завдань при постійному здійсненні
управлінської діяльності. Згідно з теорією демократії призначувані
державні чиновники мають бути підзвітними тим, кого народ обирає на

вищі державні посади. Фактично ж і у вищих колах, і на нижчих рівнях
державної адміністративної системи чиновники творять свою політику.
Проте демократія не означає подолання бюрократії як владної

структури, у цьому немає потреби, але ця структура має: бути
підзвітною тим, хто визначає політику країни; бути загальнодоступною;
до абсолютного мінімуму скоротити ступінь таємничості
адміністративних процедур і способу дій; бути відкритою і надавати

громадянам приблизно однаковий доступ до бюрократичного апарату
незалежно від того, чи громадянин шукає роботу і хоче одержати якусь

інформацію, чи намагається вплинути на рішення, прийняті
бюрократичними закладами.
Щоб бюрократія не перетворювалась в панівну силу, яка дбає про
власні, а не державні інтереси, потрібне внесення змін в систему

бюрократичного управління. Це можливо робити двома способами:
перший – це її культивація зсередини (децентралізація бюрократичних
служб, зменшення кількості службовців у центральних бюрократичних

структурах; змінюваність через оптимальні строки управлінських
кадрів; рекомендації з розширення світогляду бюрократії далеко за межі

258