Page 257 - 6783

керівних посадах); сувора ієрархізацієя влади (дає змогу вищий

посадовій особі контролювати виконання завдань підлеглими
співробітниками); формально встановлена і чітко зафіксована система
правил (забезпечує одноманітність управлінської діяльності);

безособовість адміністративної діяльності (просування службовими
щаблями має здійснюватись тільки відповідно до рівня компетентності
і знань, а також передбачає ідеологічну та політичну індиферентність,
незаангажованість чиновників).

М. Вебер наголошував на організаційному аспекті панування
бюрократії, що забезпечує структурування, упорядкованість суспільства
як цілого. З формальної точки зору бюрократичне управління є технічно

найбільш досконалою й ефективною формою панування, воно неминуче
для потреб повсякденного управління. Вибір, за Вебером, можливий
тільки між «бюрократизацією» і «дилетантизмом» управління.

Тривалий час концепцію раціональної бюрократії М. Вебера не
піддавали сумнівам, тим більше, що вона була сконструйована в руслі
методології «ідеального типу», яка не передбачає прямого перенесення

теоретичної моделі на реальність. Але в 40-ві роки американський
вчений Р. Мертон та його група піддали цю концепцію різкій критиці.
Вони показали, що ті формальні зв’язки й відносини, принципи і
функції, які відображені в концепції М. Вебера, насправді розмиті й

дисфункціональні. Авторитарність та ієрархічність владних відносин
породжують панування командних, адміністративних методів
управління, тяганину й консерватизм, безініціативність і

безвідповідальність. Насправді функціонери бюрократії переносять
акцент з цілей організації на її засоби, тобто політична раціональність
загальних і часткових цілей держави відходить на задній план, а саме
функціонування бюрократії перетворюється в самоціль. Це означає, що

бюрократія стає активним суб’єктом владних відносин, відбувається її
політизація.

Очевидно, що концепції М. Вебера і Р. Мертона описують крайні з
можливих станів бюрократії. Реальний стан бюрократії залежить від
багатьох чинників.
Важливо зазначити, що відокремлення державної бюрократії від

політики є однією з ознак правової держави. Наприклад, у Великій
Британії державні службовці офіційно користуються демократичним
правом бути членами якоїсь партії. Проте жоден із них не має права

виявляти будь-яку партійно-політичну упередженість у здійсненні
управлінських функцій, займатись якоюсь політичною діяльністю.

257