Page 255 - 6783

Політична еліта незалежної України не так давно, як зазначає

М. Головатий, завоювала авторитет серед пересічних громадян
критикою бюрократизму, формалізму, роздутих управлінських штатів,
критикою корупції та колишніх привілеїв старої номенклатури. Але

сучасна політична еліта має привілеї незрівнянно більші, ніж її
попередники, що створює для неї загрозу, як не парадоксально, теж
перетворитися якщо не в тоталітарну еліту, то в усякому разі набути рис
деспотизму, а щодо загрози відірватися від власного народу – то це, на

думку вченого, майже реальність завтрашнього дня.
Основну причину суспільної неефективності політичної еліти
України дослідники вбачають не у відсутності знань та умінь, а в тому,

що вона не має потреби брати до уваги інтереси суспільства. А така
потреба може диктуватися: 1) моральними засадами еліти (на жаль,
мораль колишньої радянської номенклатури та нової буржуазії такої

чесноти як служіння суспільству не передбачає); 2) дієвими
механізмами її політичної відповідальності (в Україні, напр.,
Конституцією не передбачений звіт Президента про виконання своєї

програми, що є особливо актуальним тоді, коли чинний президент
балотується на другий термін); 3) тиском громадянського суспільства
(також немає в Україні).
Заради справедливості потрібно зазначити і на позитивні оцінки в

українських наукових колах сучасної політичної еліти з огляду на ті
позитивні зрушення, що відбулися в процесі її функціонування. Такими
перевагами в діяльності української еліти М. Михальченко вважає: 1) в

переважній більшості сформувалася національна українська еліта, яка
не заперечує права України на незалежність; 2) активізувалась
циркуляція еліт між центром і регіонами; 3) українська еліта стала
частиною європейської еліти не тільки географічно, а й інтелектуально,

за способом мислення і дій; 4) національний характер і могутній
потенціал української еліти поступово визнає колишня метрополія –

Росія; 5) українська еліта все частіше виступає ініціатором
інтегративних процесів на пострадянському просторі на базі нових
принципів співпраці – взаємоврахування національних інтересів,
взаємоповаги, взаємодопомоги тощо.

Факт відсутності повноцінної політичної еліти в Україні засвідчили
і події недавнього політичного минулого, пов’язані з Революцією
Гідності, втечею багатьох колишніх високопосадовців до Російської

Федерації, неспроможністю уже теперішньої владної верхівки

255