Page 170 - 6783

«розчинення» громадянського суспільства в державі, всі дозволені

суспільні організації (профспілки, молодіжні, жіночі організації)
зобов'язані виступати своєрідними приводними ременями «в механізмі
влади партії, приводити її генеральну лінію в життя. На вершині

піраміди тоталітарної влади знаходиться харизматична фігура вождя
(фюрера, дуге, лідера партії). Дії вождя і партійна догма не підлягають
критиці. Наприклад, у всіх школах Італії висів портрет Б. Муссоліні з
написом «Муссоліні завжди правий».

Тоталітарна влада поширює контроль на всі сторони життя людини,
включаючи сімейні відносини і сферу відпочинку.
Отже, для тоталітаризму характерна загальна етатизація – держава-

партія здійснює тотальний контроль над всіма сферами життєдіяльності
суспільства загалом і окремого індивіда в тому числі. Тому серед
політологів утвердилося і більш коротке визначення тоталітаризму: це

закрита система, в якій все – від виховання дітей до випуску продукції
– контролює єдиний центр.
Тоталітарні режими традиційно поділяють на «ліві» і «праві» форми.

Правий або праворадикальний режим був поширений в Італії з 1922 р. і
в Німеччині з 1933 р. після приходу до влади А. Гітлера.
Ліворадикальний (комуністичний) тоталітаризм утвердився в СРСР
(класична модель – період сталінізму з середини 20-х до середини 50-х

рр.), в країнах Східної Європи і Азії, на Кубі. Найбільш яскравий
приклад тоталітаризму в Азії – Китай періоду політики «великого
стрибка» і «культурної революції» (50-х – середини 70-х рр.), коли на

чолі керівництва країни був Мао Цзедун.
Дві форми тоталітаризму відрізняються характером ідеологій
(фашизм, націонал-соціалізм, комунізм), в тому числі завданнями,
поставленими перед масами партії – гегемони: досягнення «народного

капіталізму» і завоювання світового панування або побудова
комуністичного суспільства і світова революція. Є й інша відмінність:

лівий тоталітаризм був більше «добудований»: партія володіла
монополією не тільки на політичну, але й на економічну владу, що
проявилося в повному або частковому ліквідуванні приватної влади,
зосередженні в руках держави основних засобів виробництва,

ліквідуванні ринку. У праворадикальних режимах збереглася свобода
підприємництва, однак це не виключало прямого державного втручання
в економічну сферу підпорядкування її завданням воєнного ви-

робництва, централізованого розподілення робочої сили.

170