Page 168 - 6783

спільних зусиль багатьох суб'єктів політичного процесу і не може бути

встановлений конституціями або іншими законами.
Політичний режим включає в себе:
– політичні структури влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;

– методи здійснення державної влади: яким методам управління і
панування надається перевага – прямим чи непрямим, насильницьким
чи методам переконання;
– реальний рівень свобод людини, обсяг її прав;

– методи вироблення політичних рішень;
– способи урегулювання конфліктів;
– плюралізм, у тому числі наявність або відсутність легальної

(нелегальної) опозиції;
– конфігурацію партійної системи: однопартійні чи багатопартійні
системи;

– ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства;
– форми ставлення населення до політичної участі (політична
пасивність, мобілізована або автономна участь);

– тип легітимності: харизматична, традиційна, раціонально-легальна,
ідеологічна тощо;
– структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртованості,
відкритість і закритість, канали рекрутування.

Режим вказує на соціальну природу влади: які групи пануючого
класу знаходяться при владі, на підтримку яких соціальних верств
опирається влада.

Зазначені вище ознаки служать критеріями для виділення різних
типів політичних режимів. Спектр політичних режимів сучасного світу
розкривається в таких поняттях як демократія, авторитаризм і
тоталітаризм.

Недемократичні режими виражені різними формами тоталітаризму і
авторитаризму.

Тоталітаризм. Цей термін запровадив Б. Муссоліні для
характеристики фашистського руху в Італії та для відмежування його
від нацистського руху в Німеччині. Теорія тоталітаризму сформувалася
в 30– 40-ві роки XX ст. із появою фашизму та його різновидів.

Насильство за тоталітарного режиму є одним із основних засобів
політичного управління. Він деформує ментальність, політичну
культуру, соціально-економічну стратифікацію населення, особисту й

соціальну психологію, політичні відносини та внутрішньосімейні
стосунки.

168