Page 173 - 6783

– опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати

масові репресії;
– при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні
методи;

– обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого
режиму об'єднань громадян;
– у процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично
виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

– органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при
цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.
Авторитаризм може існувати в найрізноманітніших формах. В

історичному минулому він виступав у формі давніх тираній, деспотій,
абсолютних монархій та у формі різних аристократичних режимів.
Виходячи з зазначеного вище, необхідно зупинитися на типології

сучасних форм авторитаризму. Залежно від того, на які соціальні групи
та інститути спирається влада, можна виділити такі форми
авторитарного режиму:

–військові диктатури, що передбачають спирання на армію. В
умовах нерозвинутого громадянського суспільства і слабких
демократичних традицій військові виступають найбільш організованою
силою, що має ресурси для захоплення влади (як правило, шляхом

державного перевороту). Такі режими – досить часте явище в Африці,
латинській Америці, на близькому Сході. Придушуючи політичні
свободи, військові можуть виступити ініціаторами економічної

модернізації суспільства (військова диктатура генерала А. Піночета в
Чилі);
– теократичний – зі спиранням на духовенство і релігію. Як
приклад можна навести сучасний Іран, де з середини 90-х рр.

намітилась тенденція до лібералізації режиму;
– олігархічний – влада належить певним корпоративним кланам;

– вождистський (режим особистої влади), що спирається на
авторитет сильного лідера. Сам режим може мати підтримку народу.
Основою для виникнення подібних режимів може стати відчуття
зовнішньої загрози для країни. Самі лідери часто використовують

націоналістичні гасла, ідеї незалежності або «модернізаційного
прориву» (швидкого вирішення проблем економічної відсталості і
бідності) для консолідації населення навколо власної влади;

– змішані, поєднують у собі елементи різних режимів. Так, режим,
встановлений С. Хусейном в Ірані, мав властивості військового,

173