Page 172 - 6783

сучасних авторитарних режимів інколи намагаються запропонувати

масам «ідеологію розвитку», що пояснює завдання економічної і
соціальної модернізації суспільства.
4. Тоталітарна влада опирається на широку підтримку народу. Для

такого режиму характерний культ вождя партії, який в очах народу
володіє харизмою, йому приписуються надприродні властивості:
непогрішність, мудрість. Тоталітаризм широко використовує такі форми
мобілізації мас як вибори, урочисті збори, «всенародні обговорення»,

мітинги.
Авторитаризм може залишатися байдужим до проблеми легітимації
влади, не звертається, як правило, до інтенсивної мобілізації народу на

підтримку влади. Для цього режиму характерна деполітизація мас,
індиферентне або вороже ставлення до влади. Не маючи масової
підтримки, авторитарна влада знаходить опору в бюрократії, армії,

церкві, великих підприємницьких прошарках, намагається використати
історичні традиції або націоналістичні гасла. Можливі випадки
авторитаризму, що спирається на харизму лідера.

5. Необхідно відзначити ще одну принципову відмінність режимів.
Авторитарний режим не намагається встановити тотальний контроль
над усіма сферами життя, зберігає автономність особистості і
суспільства у неполітичних сферах. Допускаючи, як правило, вільні

ринкові відносини в економіці, заохочуючи приватне підприємництво,
деякі сучасні авторитарні режими демонструють високі темпи
економічного росту (сучасний Китай, Сінгапур, Південна Корея, Чилі).

На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим
допускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах,
погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як
парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними

ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та
каральних органів.

Основні ознаки авторитаризму:
– у діяльності органів політичної влади переважають методи
командування, диктату;
– виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими

повноваженнями;
– обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи,
юридичні гарантії їхнього забезпечення;

– гласність не є принципом діяльності органів влади;

172