Page 175 - 6783
P. 175

функціонування системи представництва, взаємовідносин гілок влади і

           законодавства в галузі прав людини.
                Але  найбільш  зрілих  форм  демократія  досягла  в  середині  XX  ст.,
           коли стали реальністю рівні для усіх верств суспільства громадянські і

           політичні  права.  Необхідно  зазначити,  що  сучасна  демократія
           відрізняється  від  попередніх  історичних  моделей  і  іншими  суттєвими
           ознаками: захистом прав людини, визнанням права опозиції (тих, хто в
           даний  момент  залишився  у  меншості)  захищати  свою  думку  і

           критикувати уряд.
                Що є сучасною політичною демократією? В узагальненому плані її
           можна визначити як режим, в якому народ має можливість реалізувати

           свою  волю  безпосередньо  або через  своїх  представників, а  влада несе
           відповідальність перед громадянами за свої дії.
                Сутність демократії конкретизується в певній сукупності цінностей,

           інститутів і процедур. Основні з них такі:
                1.  Суверенітет  народу.  Визнання  цього  принципу  означає,  що
           народ є джерелом влади, саме він вибирає своїх представників влади і

           періодично  їх  змінює.  Визнання  цього  принципу  означає,  що
           конституція, форма правління можуть бути змінені за загальною згодою
           народу і за встановленими, закріпленими в законі процедурами.
                2.  Періодична  виборність  головних  органів  влади  дозволяє

           забезпечити  чіткий  легітимний  механізм  правонаступності  влади.
           Державна влада народжується з чесних виборів, а не завдяки військовим
           переворотам  і  заколотам.  Владу  вибирають  на  певний  і  обмежений

           термін.
                3.  Всезагальне,  рівне  виборче  право  і  таємне  голосування.
           Демократичні  вибори  передбачають  реальну  змагальність    різних
           кандидатів,  альтернативність  вибору.  Реалізація  принципу  "один

           громадянин – один голос" розкриває зміст політичної рівності.
                4.     Гарантія          основних          прав       людини.          Права        людини

           характеризують  принципи  відносин  між  державою  і  громадянином  та
           визначаються  як  свободи.  Свобода  –  це  захищеність  особистості  від
           свавілля  інших  людей  і  влади,  захист  від  зубожіння  та  голоду.  У
           преамбулі  Загальної  Декларації  прав  людини,  прийнятій  Генеральною

           асамблеєю  ООН    1948  року,  описані  чотири  свободи:  свобода  слова,
           свобода  переконань,  свобода  від  страху  і  свобода  від  злиднів.  Ці,  а
           також інші свободи, асоціюються з декількома категоріями прав.

                5. Громадянські права. Ці права люди використують як приватні
           особи,  і  вони  захищають  громадян  від  свавілля  влади.  До  них  можна

                                                          175
   170   171   172   173   174   175   176   177   178   179   180