Page 174 - 6783
P. 174

вождистського  і  частково  теократичного  режимів  одночасно.

           Військовий  режим,  встановлений  у  1973  р.  в  Чилі,  пізніше
           трансформувався в режим особистої влади А. Піночета.
                Як видно, форми сучасного авторитаризму демонструють строкату

           картину. Поряд із зазначеними виділяють однопартійні і багатопартійні,
           президентські  та  парламентські,  традиційні  і  мобілізаційні  форми
           авторитаризму. Зрештою авторитарний режим може виступати у формі
           реакційної  диктатури  або  бути  більш  ліберальним.  Останні  форми

           авторитаризму  є  своєрідним  симбіозом  авторитарних  демократичних
           тенденцій.
                Демократичний  політичний  режим.  У  перекладі  з  грецької

           демократія  означає  «влада  народу»  (demos  –  народ,  cratos  –  влада).
           Більш  розгорнуте  визначення  демократії,  що  стало  класичним,  подав
           американський  президент  А.  Лінкольн  у  своїй  відомій  гетисбурській

           промові (1863): правління народу, вибране народом і для народу. Перше
           уявлення  про  демократію  як  форму  правління  виникло  в  античній
           Греції. Аристотель визначав демократію як «правління всіх».

                Але  при  розгляді  історії  становлення  демократії    виявляється,  що
           поняття  «всі»  і  «народ»  не  завжди  збігалися.  З  усіх  існуючих  у
           минулому  прикладів  найбільш  демократичною  була  «первісна
           демократія», де рішення приймали всі дорослі члени роду або племені.

                У період розпаду первісного суспільства виникає воєнна демократія,
           де народ, іншими словами, ті, що мають право брати участь в управлінні
           і здійснювати правосуддя, обмежувався тільки озброєними чоловіками.

           У давніх  Афінах, що подарували світові  досвід першої прямої політики
           демократії,  під  народом  мали  на  увазі  тільки  дорослих  вільних
           чоловіків.  Саме  вони  мали  право  особисто  брати  участь  у  роботі
           народних  зборів  і  голосувати.  Жінки,  раби,  метеки  (особисто  вільні

           переселенці)  політичних  прав  не  мали.  Звуженою  була  категорія
           громадян  –  народу  у  середньовічних  муніципальних  демократіях  –  у

           феодальних містах-республіках.
                Найвизначнішими  подіями,  що  заклали  основи  демократичної
           тенденції,  стали  Англійська  революція  (1688),  війна  за  незалежність
           Північної  Америки  (1775–1783)  і  французька  революція  (1789).  У

           прийнятих  у  цей  період  документах  –  Біллі  про  права  (Англія),
           Декларації  незалежності  і  Біллі  про  права  (США),  Декларації  прав
           людини і громадянина (Франція, 1791) –  були висунуті демократичні

           цінності  і  принципи,  що  проглядаються  у  сучасній  практиці




                                                          174
   169   170   171   172   173   174   175   176   177   178   179