Page 174 - 6783

вождистського і частково теократичного режимів одночасно.

Військовий режим, встановлений у 1973 р. в Чилі, пізніше
трансформувався в режим особистої влади А. Піночета.
Як видно, форми сучасного авторитаризму демонструють строкату

картину. Поряд із зазначеними виділяють однопартійні і багатопартійні,
президентські та парламентські, традиційні і мобілізаційні форми
авторитаризму. Зрештою авторитарний режим може виступати у формі
реакційної диктатури або бути більш ліберальним. Останні форми

авторитаризму є своєрідним симбіозом авторитарних демократичних
тенденцій.
Демократичний політичний режим. У перекладі з грецької

демократія означає «влада народу» (demos – народ, cratos – влада).
Більш розгорнуте визначення демократії, що стало класичним, подав
американський президент А. Лінкольн у своїй відомій гетисбурській

промові (1863): правління народу, вибране народом і для народу. Перше
уявлення про демократію як форму правління виникло в античній
Греції. Аристотель визначав демократію як «правління всіх».

Але при розгляді історії становлення демократії виявляється, що
поняття «всі» і «народ» не завжди збігалися. З усіх існуючих у
минулому прикладів найбільш демократичною була «первісна
демократія», де рішення приймали всі дорослі члени роду або племені.

У період розпаду первісного суспільства виникає воєнна демократія,
де народ, іншими словами, ті, що мають право брати участь в управлінні
і здійснювати правосуддя, обмежувався тільки озброєними чоловіками.

У давніх Афінах, що подарували світові досвід першої прямої політики
демократії, під народом мали на увазі тільки дорослих вільних
чоловіків. Саме вони мали право особисто брати участь у роботі
народних зборів і голосувати. Жінки, раби, метеки (особисто вільні

переселенці) політичних прав не мали. Звуженою була категорія
громадян – народу у середньовічних муніципальних демократіях – у

феодальних містах-республіках.
Найвизначнішими подіями, що заклали основи демократичної
тенденції, стали Англійська революція (1688), війна за незалежність
Північної Америки (1775–1783) і французька революція (1789). У

прийнятих у цей період документах – Біллі про права (Англія),
Декларації незалежності і Біллі про права (США), Декларації прав
людини і громадянина (Франція, 1791) – були висунуті демократичні

цінності і принципи, що проглядаються у сучасній практиці

174