Page 66 - 6770

7) керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча
це не можливо через конфліктну природу відносин між
керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені
репутацією людини з високою етикою, з повагою ставляться до
працівників, захищають їх інтереси. Працівники вдячні лідерам
і всіляко їх підтримують.
Загалом, міра впливу керівника-лідера на групу
(організацію) не є величиною постійною: за одних умов
лідерські можливості можуть зростати, а за інших –
знижуватися. Отже, феномен керівника-лідера – це динамічний
процес групи, який може бути доволі суперечливим: міра
домагань лідера і міра готовності інших належних до групи осіб
прийняти керівника як лідера, тобто його провідну роль,
можуть не збігатися.
Реалізація стратегії управління персоналом потребує
наявності сильного лідерства, міцної команди та готовності
організації до запровадження стратегічного управління. Це
передбачає одержання відповіді на три запитання: чи є в
організації стратегічні (трансформаційні) лідери? чи є команди
для проведення стратегічних змін? чи готова організація до
стратегічного управління людьми?

Лідерство в компанії опирається лише на 3—5 % осіб від
загальної кількості працівників. «Лідерство — це мистецтво
змушувати інших робити те, чого ти прагнеш, так, щоб вони
думали, начебто самі прагнуть робити це», — говорив Дуайт
Ейзенхауер, відомий воєначальник і президент США, маючи на
увазі здатність лідера впливати на своїх послідовників.
«Менеджмент — це мистецтво домагатися необхідного, а
лідерство — мистецтво визначати, чого необхідно домогтися»,
— стверджував Пітер Друкер, класик менеджменту,
припускаючи відмінність між управлінням в межах заданої

66