Page 117 - 6770

оплата проїзду на роботу, квартплата, медичне обслуговування,
соціальне страхування.
На заробітну плату японські фірми витрачають в
середньому 85% усіх коштів, які спрямовані на робочу силу, що
значно більше, ніж в інших країнах. В Японії характерним є
використання системи, яка пов'язує зарплату, розподіл
побутових пільг та послуг з досвідом роботи. Крива зростання
заробітної плати в залежності від віку досягає піку для 48-53-
річних працівників, а потім досить швидко падає. При
досягненні 55-річного віку зарплата японського працівника
становить приблизно 80% від того рівня, якого він досяг за часи
своєї професійної зрілості. Постійна частина заробітної плати
(близько 65%) гарантується фірмою. Надбавка за професійну
майстерність встановлюється щорічно керівниками компанії
разом з профспілками організаціями на підставі атестації, яка
періодично проводиться. Щодо нематеріального стимулювання,
тут можна виділити також: кар’єрний ріст, розважальні заходи,
колективний відпочинок тощо, загальноприйнята культура та
корпоративний дух. В японській моделі підприємство не тільки
забезпечує працівника роботою та зарплатнею, але й бере на
себе турботу про людей не пов’язану з службою. Японський
стиль управління базується на переконанні, а не на примусі в
роботі. Начальник не виділяє себе з маси підлеглих, його
завдання - не керувати роботою, яку виконують інші, а сприяти
взаємодії співробітників, надавати їм необхідну підтримку і
допомогу, формувати гармонійні міжособистісні відносини.
Проте дивлячись на сучасні світові тенденції, японська модель
зазнає деякої трансформації, це пов’язано з старінням зайнятого
населення, що в свою чергу переростає в проблему збільшення
затрат на утримання персоналу. Якщо раніше рушійним
стимулом працівника було просування по службі залежно від
стажу, то на теперішній час все залежить тільки від його

117