Page 11 - 6730
P. 11
трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими
міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу
вихідного тексту.
По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане
з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі
прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові
перекладу.
Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей
мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад),
інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад
художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, —
трансформації, і перехід до інтерпретації в тому разі, коли прямі трансформації
неприпустимі з погляду вірності оригіналу.
На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не
спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної
особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих
термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.
Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це
письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматики,
стилістики й орфографії цільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор
може дещо випустити і вибрати не зовсім відповідний синонім — його
зрозуміють (і в цій ситуації — це головне для слухача) і відразу забудуть все
несуттєве для розуміння. З письмовим перекладом усе по-іншому, адже його
буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію,
будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А
переклади роману, оповідання, вірша стануть невід'ємною частиною
(української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо,
англійською чи китайською.
Випливає висновок, що перекладати письмово потрібно по-іншому, ніж
усно. І справа тут не тільки в жорсткіших вимогах, а передусім, у тому, що