Page 11 - 6730

трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими

міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу

вихідного тексту.

 По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане

з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі

прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові

перекладу.

Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей

мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад),

інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад

художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, —

трансформації, і перехід до інтерпретації в тому разі, коли прямі трансформації

неприпустимі з погляду вірності оригіналу.

На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не

спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної

особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих

термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.

Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це

письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматики,

стилістики й орфографії цільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор

може дещо випустити і вибрати не зовсім відповідний синонім — його

зрозуміють (і в цій ситуації — це головне для слухача) і відразу забудуть все

несуттєве для розуміння. З письмовим перекладом усе по-іншому, адже його

буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію,

будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А

переклади роману, оповідання, вірша стануть невід'ємною частиною

(української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо,

англійською чи китайською.

Випливає висновок, що перекладати письмово потрібно по-іншому, ніж

усно. І справа тут не тільки в жорсткіших вимогах, а передусім, у тому, що