Page 40 - 6703

філософська, філософсько-релігійна), аксіологію, гносеологію, праксеологію, саєнтизм
та ін.
Найважливішими принципами аналізу філософських напрямків XX ст. є, по-
перше, точне визначення головних філософських та позафілософських (наукових чи
суспільних) чинників породження й розвитку тієї чи іншої школи; по-друге, науковість
і об'єктивність; по-третє, принцип історизму, який вимагає зіставлення основних ідей
філософського напрямку чи школи з контекстом попереднього і сьогоднішнього
культурно-історичного життя суспільства.
Суттєвими рисами філософії XX ст. є. по-перше спеціалізація її шкіл і напрямків
на вирішення різних проблем науки і людини; по-друге, зосередження зусиль на
пошуках свого читача, "споживача" серед різних груп населення; по-третє,
взаємозв'язок таких діалкетично пов'язаних тенденцій, як плюралізм (у значенні
свободи філософського дослідження, розширення "ділянок" якісно різних
філософських проблем) і монізм (як вибір певного, одного, онтологічного,
гносеологічного та іншого першоначала), як вираз тенденції пошуку філософського
синтезу вчень різних шкіл.
Основними школами і напрямками у філософії XX ст. є позитивістський,
антропологічний, релігійно-філософський, марксистський, неопозитивістський і
постпозитивістський, герменевтичний та ін. Які основні ідеї репрезентовані в цих
напрямках, якою мірою вони підносять менталітет людства на новий щабель і в чому
їх невдачі?
5.2 Одним з найбільш впливових напрямків західного філософського мислення є
позитивізм. Як самостійна течія, позитивізм оформився у 30-ті роки 19 ст.
Засновником позитивізму вважають французького філософа Огюста Конта (1798-
1857). У центрі уваги позитивістської філософії - питання про відношення філософії і
науки. Головна теза - справжнє, позитивне знання про дійсність може бути одержане
лише у вигляді результатів окремих спеціальних наук, а філософія як самостійна наука,
що претендує на змістовне дослідження особливої сфери реальності, не має права на
існування.
Позитивістську програму з урахуванням її еволюції можна описати так:
— Пізнання треба звільнити від філософської інтерпретації;
— "Традиційна" філософія, як метафізична, доктринерсько-догматична повинна
бути замінена, або спеціальними науками ("наука - сама собі філософія"); або
узагальненим і економним оглядом системи знань; або вченням про співвідношення
між науками; або вченням про їх мову;
— У філософії треба прокласти новий (середній) шлях, який піднісся б над
протилежністю матеріалізму й ідеалізму.

23