Page 45 - 6703

Вивчаючи механізм роботи людської психіки Фрейд помітив, що глибинний,
природний її пласт ("Воно") функціонує за довільно обраною програмою одержання
найбільшого задоволення. А так як у задоволенні пристрасті індивід стикається із
зовнішньою реальністю, яка протистоїть "Воно", в ньому виділяється "Я", яке
намагається приборкати підсвідомий потяг і спрямувати їх у русло соціально схваленої
поведінки. "Воно" поволі, але владно диктує свої умови.
Найбільш відомими послідовниками Фрейда були Карл Юнг (1875- 1961) і Еріх
Фромм (1900-1980). Вони уточнили вихідні положення психоаналізу, оновили їх і тому
їхня концепція отримала назву неофрейдизму.
Фромм - американський філософ, психолог, соціолог. Його праці "Втеча від
свободи", "Духовна суть людини", "Психоаналіз і релігія" посідають значне місце у
філософській антропології. Людину він розглядає як унікальне творіння Всесвіту,
незбагненне й загадкове.
На думку Фромма, сутність людини слід шукати в історично відтвореній
суперечності, яка відбиває унікальність людини як соціоприродної істоти. Він вважає,
що слід уникати аналізу лише психічного або лише соціального. З одного боку людина
належить до світу тварин, але з іншого - вона відокремлена від тваринного світу. У
підсумку Фромм стверджує, що суть людини - в її унікальності, одночасній належності
до природи і до культури.
Розробляючи концепцію особистості, Е.Фромм виходить з проблеми гуманізму і
загальнолюдських цінностей. У річищі цієї проблематики рекомендується робота
"Психоаналіз і релігія", най, якій розглядається "авторитарний" і "гуманістичний"
моменти у релігії. Захищаючи гуманістичні принципи, Е.Фромм намагається знайти
прибічників усюди, у тому числі і в релігії. Філософ вважає, що християнство
підхопило загальнолюдські правила моральності і підняло їх до рівня «заповіді», яка
начебто стоїть над людськими відносинами. Водночас у християнстві є й інші
"заповіді", які викликають непорозуміння. Виділяючи гуманістичні моменти релігії та
її позитивний зміст Е.Фромм намагається знайти форму компромісу, яка б дозволила
оо єднати людей через загальнолюдські цінності.
5.4 Памфіл Данилович Юркевич - найвизначніший український філософ минулого
століття. Без грунтовного вивчення його спадщини важко збагнути глибинний смисл
тих процесів, які відбувалися протягом другої половини XIX - початку XX ст. у сфері
української духовності, а надто і в духовному житті Росії. Центральною проблемою,
що проходить через філософію Юркевича й становить її квінтесенцію, є проблема
людини.
Юркевич виходить із того, що людина пізнає світ за допомогою уявлень, понять
та ідей. Він допускає можливість того, що саме у явищі й силою явища людський дух

28