Page 43 - 6703
P. 43

емпіричних  (фактуальних)  констатацій  -  ("протоколів")  які  після  цього  піддаються
                  зведенню, (редукції) до цих протоколів.
                        У  60-х.  роках  XX  ст.  Поппер  оголосив  про  створення  ним  нової  концепції  -
                  "Критичного раціоналізму". Він  добавляє ще  три критерії оцінки наукових теорій, а
                  саме,  "ступінь  підтвердження",  "ступінь  істинності",  "ступінь  правдоподібності".  На
                  останній стадії еволюції своїх поглядів Поппер визнав, що об'єктивна істина існує десь
                  у  третьому  "світі",  "поза"  суб'єктом,  а  суб'єкт  у  своїх  пізнавальних  зусиллях  може
                  досягнути  її  частинок,  хоча  ніхто  твердо  не  знає,  чи  дійсно  йому  вдалося  добитись
                  саме цього.
                        Такий  варіант  агностицизму  знайшов  у  пізнього  Поппера  втілення  в  його
                  онтологічній  (світоглядній)  концепції  "Трьох  світів".  Згідно  онтологічної  концепції
                  "Трьох світів", людина має справу з трьома абсолютно різними і ніби самостійними
                  «світами». «Світ 1» - це фізична природа; "Світ 2" - це людська індивідуальна психіка;
                  "Світ  3"  -  це  логічний  світ  знання  і  культури,  який  охоплює  всі  можливі  об'єкти
                  мислення,  які  в  своєму  логічному  вигляді  складають  істину.  Цей  "світ"  Поппер
                  порівнює із "світом ідей" Платона і "абсолютним духом" Гегеля. Саме К.Поппер стоїть
                  біля  витоків  новітніх  позитивістських         течій,  які  об'єднуються  терміном
                  "постпозитивізм".
                       Специфічною ознакою постпозитивізму є те, що його представники (Томас Кун,
                  Імре Лакатош, Пол Фейерабенд та ін.) висувають тезу про зв'язок наукового знання з
                  історичним соціально-культурним середовищем. Однак в цілому і постпозитивістські
                  концепції не виходять за межі основних принципів класичного позитивізму.
                       Однією з відмінних рис сучасного "постпозитивізму" є те, що його представники
                  відмовилися  від  тези  про  вирішальну  роль  емпіричних  фактів  у  спростуванні  або
                  підтверджені  теорії.  Так,  І.Лакатош,  аналізуючи  співвідношення  між  теорією  і
                  емпіричним матеріалом, відзначає, що для науки XX ст. типовою є така ситуація: "коли
                  програма  досліджень  вступає  у  конфлікт  з  відомими  фактами,  теоретики  будуть
                  вбачати  причину  цього  в  недосконалій  експериментальній  техніці,  вважати
                  недосконалими теорії спостереження, котрі знаходяться в її основі і виправляти дані,
                  отримані експериментаторами». Тобто, основні зусилля будуть спрямовані на те, щоб
                  виявити,  в  чому  полягає  недосконалість  емпіричного  (фактичного)  матеріалу,  а  не
                  теорії (як це було в позитивізмі).
                       Постпозитивісти,  реабілітуючи  "метафізику"  як  особливий  різновид  ра-
                  ціонального  знання,  внесли  значний  внесок  у  розробку  проблеми  соціокультурної
                  детермінації науки, хоча робиться це непослідовно. Т. Кун заявляв, ло його скептицизм
                  відноситься до «філософської »позиції взагалі.




                                                              26
   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48