Page 43 - 6703

емпіричних (фактуальних) констатацій - ("протоколів") які після цього піддаються
зведенню, (редукції) до цих протоколів.
У 60-х. роках XX ст. Поппер оголосив про створення ним нової концепції -
"Критичного раціоналізму". Він добавляє ще три критерії оцінки наукових теорій, а
саме, "ступінь підтвердження", "ступінь істинності", "ступінь правдоподібності". На
останній стадії еволюції своїх поглядів Поппер визнав, що об'єктивна істина існує десь
у третьому "світі", "поза" суб'єктом, а суб'єкт у своїх пізнавальних зусиллях може
досягнути її частинок, хоча ніхто твердо не знає, чи дійсно йому вдалося добитись
саме цього.
Такий варіант агностицизму знайшов у пізнього Поппера втілення в його
онтологічній (світоглядній) концепції "Трьох світів". Згідно онтологічної концепції
"Трьох світів", людина має справу з трьома абсолютно різними і ніби самостійними
«світами». «Світ 1» - це фізична природа; "Світ 2" - це людська індивідуальна психіка;
"Світ 3" - це логічний світ знання і культури, який охоплює всі можливі об'єкти
мислення, які в своєму логічному вигляді складають істину. Цей "світ" Поппер
порівнює із "світом ідей" Платона і "абсолютним духом" Гегеля. Саме К.Поппер стоїть
біля витоків новітніх позитивістських течій, які об'єднуються терміном
"постпозитивізм".
Специфічною ознакою постпозитивізму є те, що його представники (Томас Кун,
Імре Лакатош, Пол Фейерабенд та ін.) висувають тезу про зв'язок наукового знання з
історичним соціально-культурним середовищем. Однак в цілому і постпозитивістські
концепції не виходять за межі основних принципів класичного позитивізму.
Однією з відмінних рис сучасного "постпозитивізму" є те, що його представники
відмовилися від тези про вирішальну роль емпіричних фактів у спростуванні або
підтверджені теорії. Так, І.Лакатош, аналізуючи співвідношення між теорією і
емпіричним матеріалом, відзначає, що для науки XX ст. типовою є така ситуація: "коли
програма досліджень вступає у конфлікт з відомими фактами, теоретики будуть
вбачати причину цього в недосконалій експериментальній техніці, вважати
недосконалими теорії спостереження, котрі знаходяться в її основі і виправляти дані,
отримані експериментаторами». Тобто, основні зусилля будуть спрямовані на те, щоб
виявити, в чому полягає недосконалість емпіричного (фактичного) матеріалу, а не
теорії (як це було в позитивізмі).
Постпозитивісти, реабілітуючи "метафізику" як особливий різновид ра-
ціонального знання, внесли значний внесок у розробку проблеми соціокультурної
детермінації науки, хоча робиться це непослідовно. Т. Кун заявляв, ло його скептицизм
відноситься до «філософської »позиції взагалі.

26